Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Морфологія
Прикметник
§ 70. Розряди прикметників за значенням

За своєю здатністю виражати ознаки предмета безпосередньо або через відношення його до іншого предмета чи особи прикметники поділяються на три розряди (семантико-граматичні групи):

• якісні;

• відносні;

• присвійні.

Є також проміжні групи: відносно-якісні, присвійно-відносні, присвійно-якісні.

Якісні прикметники

Якісними називають прикметники, що безпосередньо виражають ознаку, яка може виявлятися в більшій чи меншій мірі: ясний — ясніший — найясніший; сміливий — більш сміливий — найбільш сміливий; приємний — менш приємний - найменш приємний.

Якісні прикметники утворюють кілька тематичних груп, виражаючи:

✵ ознаки кольору, розміру, ваги і зовнішніх особливостей предмета, що сприймаються органами зору: червоний., зелений, малий, широкий, важкий, легкий, кривий, круглий;

✵ ознаки предметів за смаковими якостями: солодкий, кислий, гіркий, солоний, смачний;

✵ ознаки предметів за фізичними властивостями, що сприймаються органами дотику, слуху, нюху: гострий, твердий, голосний, тихий, писклявий, гучний, запашний;

✵ вікові ознаки людей, їхні риси характеру: молодий, старий, розумний, сумний, мужній, лагідний, настирливий;

✵ фізичні якості істот, властивостей предметів: здоровий, меткий, худий, сліпий, кривий, стрункий, прямий;

✵ загальну оцінку: поганий, гарний.

Для якісних прикметників характерні такі лексико-граматичні особливості:

1. Мають ступені порівняння (вищий і найвищий), що означають різну міру вияву в предметі ознаки якості, властивості: щедрий — щедріший —найщедріший.

2. Від них творяться похідні прикметники за допомогою суфіксів і префіксів (зменшено-пестливі та збільшено-згрубілі форми): чистенький, чистісінький, чистюсінький, пречистий; здоровенний, худющий.

3. Багато якісних прикметників утворюють антонімічні пари: близький — далекий, широкий — вузький, високий — низький, гарячий — холодний, веселий — сумний, багатий — бідний.

4. Від якісних прикметників можна утворити іменники з абстрактним значенням (добрий — доброта, широкий — широчінь, новий — новизна, молодий — молодість), а також означально-якісні прислівники (чуйний — чуйно, духмяний — духмяно, гарячий — гаряче, терплячий — терпляче).

5. Такі прикметники можуть приєднувати прислівники зі значенням міри або ступеня вияву ознаки (трохи, дуже, занадто, дещо, злегка, винятково, особливо, зовсім), а також займенники такий, який: трохи суворий, дуже блідий, занадто сором'язливий, надзвичайно привабливий, винятково працьовитий, особливо вдалий, зовсім неясний, який безталанний.

6. Невелика група якісних прикметників може мати коротку форму: дрібний — дрібен, зелений — зелен, ясний — ясен, повний — повен.

7. Можуть виражати інтенсивність ознаки сполуками типу: добрий — предобрий, міцний — преміцний, тихий — тихенький.

8. Якісні прикметники бувають непохідні (дикий, скупий, гострий, важливий) і похідні (рухливий, голосистий, головний, безсилий, холодний, зернистий, жилавий).

Увага!

Не всі якісні прикметники мають такі властивості.

Однак відносні й присвійні не мають жодної з них.

Відносні прикметники

Відносні прикметники позначають ознаку предмета не безпосередньо, а через відношення його до іншого предмета, явища, дії або стану: нічний час. туманний ранок, міський парк, кам'яна гора, драматичний твір, підготовче відділення, сонна людина.

Відносні прикметники виражають ознаку через відношення:

✵ до матеріалу: дерев’яний стіл, глиняний посуд, чавунне ядро, солом'яна стріха, вовняні шкарпетки, цегляний будинок, лляна скатерка, ситцева сорочка;

✵ до місця і часу: степові квіти, лісові ягоди, західний напрям, прикордонний край, приміський вокзал, вечірня прогулянка. літній відпочинок, денний план, учорашня зустріч, торішній похід;

✵ до призначення: шкільна майстерня, читальний зал, вантажна машина, столярний цех, спортивний зал, виховна година, звітна доповідь;

✵ до конкретного предмета або явища природи: фруктовий сік, овочеве рагу, коралове намисто, університетські аудиторії, журнальна стаття; грунтові води, сніговий покрив;

✵ до абстрактного поняття: антична статуя, політична програма, науковий трактат, мовленнєва культура, українські традиції, романтичний герой;

✵ до різних вимірів предметів: кілометрова відстань, літрова посудина, триповерховий будинок, десятипроцентний розчин, двозначне число, п'ятирічна дитина, повторне завдання тощо.

Граматичні особливості відносних прикметників

1. Ознака відносних прикметників незмінна, вона не може виражатися в більшій чи меншій мірі, як у якісних. Тому ці прикметники не мають ступенів порівняння, зменшено-пестливих і згрубілих форм.

2. Відносні прикметники не мають антонімічних пар, не можуть сполучатися з прислівниками, від них не утворюються іменники з абстрактним значенням.

3. Усі відносні прикметники похідні. Найчастіше вони утворюються від іменників: батьківська порада, житловий комплекс, туристські маршрути, трав’яний килим, народний інструмент, книжкова крамниця.

У зв’язку з цим вони вступають у синонімічні відношення типу: яблучний сік — сік з яблук; безхмарне небо — небо без хмар; зрошувальний канал — канал для зрошування; деснянські береги — береги Десни.

Присвійні прикметники

Присвійні прикметники виражають належність предмета певній людині або (рідше) тварині й відповідають на питання чий? (чия? чиє? чиї?): мамин, батьків, братів, сестрин, невістчин, свекрушин, Іванів, Сергіїв, Жаннин, Зоїн; вовчий, бджолиний, курячий, лисячий, зозулин.

Усі присвійні прикметники похідні. Вони утворюються тільки від іменників — назв істот (людей і тварин).

Присвійні прикметники, утворені від назв людей, у називному й знахідному відмінках мають коротку форму (товаришів, доччин, тітчин, Миколин, Геннадіїв), а прикметники, похідні від назв тварин, мають повну форму (орлиний, солов’їний, ведмежий, кролячий, зміїний).

Примітка. Не виражають значення присвійності прикметники, що входять до складу фразеологічних словосполучень і термінологічних назв: ахіллесова п’ята, адамове яблуко, дамоклів меч, гордіїв вузол, прокрустове ложе, авгієві стайні, петрові батоги (бот.), куряча сліпота, торрічеллієва пустота, воловий язик (бот.).

Присвійні прикметники найчастіше вживаються в усно-розмовному стилі, у художній літературі та фольклорі. В інших стилях — рідше. Значення індивідуальної віднесеності особі найчастіше передається формами родового відмінка іменника: твори Шевченка, музика Лисенка, заява Іваненка, наказ директора, слово письменника, світогляд учня.

Порівняйте!

Таня — Танин,

Тетяна — Тетянин,

Тетянка — Тетянчин,

Танька — Таньчин,.

Тетяночка — Тетяноччин;

донька — доньчин,

дочка — доччин,

донечка — донеччин,

доня — донин

Творення присвійних прикметників