Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Морфологія
Прикметник
§ 69. Прикметник як частина мови

Прикметник — це повнозначна змінна частина мови, яка виражає ознаку або властивість предмета й відповідає на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє?

Світе мій, гучний, мільйонноокий,

Пристрасний, збурунений, німий,

Ніжний, і ласкавий, і жорстокий,

Дай мені свій простір і неспокій.

Сонцем душу жадібну налий!

В. Симоненко.

Моя країно — зоряна, біблійна й пишна,

квітчаста батьківщино пісні й соловейка!

Б.-І. Антонич

Ознака предмета — це певні узагальнення властивостей предметів і явищ, що їх передає іменник, з яким граматично й за змістом тісно пов’язаний прикметник.

Ознаку як таку, крім прикметника, можуть передавати й інші частини мови.

Порівняйте!

біла хато — прикметник,

побілені хати —дієприкметник,

біліє полотно — дієслово,

білизна снігу — іменник,

узимку в лісі біло — прислівник.

Проте в них ознака не первинна вона переплітається з іншим значенням слова (опредмечена, процесуальна ознака тощо).

Тільки прикметник може виражати ознаку:

✵ безпосередньо: велике місто, ніжний погляд;

✵ опосередковано (через відношення предмета до інших предметів): київські вулиці, материні руки.

Примітка. Слова, що виражають ознаку до порядку предметів при лічбі (двадцяте сторіччя, перший клас, сьомий поверх), у шкільній граматиці розглядаються як порядкові числівники.

Прикметники часто багатозначні.

Розрізняйте!

Ознаки прикметника золотий у таких словосполученнях: золотий перстень — зроблений із золота;

золота голова — здібна, обдарована людина;

золоті руки — вправні, умілі руки;

золоте серце — чуйна, добра людина;

золота дитина — слухняна, вихована дитина;

золоті слова — розумні, мудрі слова;

золота осінь — пора з пожовтілим листям;

золота середина — найвигідніший спосіб поведінки;

золотий вік — час найбільшого розквіту науки й мистецтва в історії певного народу.

Морфологічні ознаки прикметника

Прикметник має словозмінні морфологічні ознаки роду, відмінка і число. Уживаючись з іменниками, прикметники узгоджуються з ними в роді (однина), числій відмінку. Отже, ці категорії в прикметника не самостійні, а залежать від форм іменників, з якими вони узгоджуються: широкий лан, широка нива, широке поле; широкі степи; широкого лану, на широкій ниві, у широкому полі, до широких степів тощо.

Початкова форма прикметника — чоловічий рід називного відмінка однини.

Синтаксична роль

Основна синтаксична роль прикметника у реченні — узгоджене означення:

Бузкова ніч прийшла незримо,

схилилась мовчки на стіжок.

Відкрию вікно я у ніч волошкову —

журба не боїться її темноти.

Я не сплю, гортаю синю книгу ночі.

Задивилась ніч у смарагдові сни,

сипле з неба сріблясті краплини.

(3 тв. В. Крищенка).

Прикметник може також виконувати роль іменної частини складеного присудка при нульовій або виразній зв’язці:

Для нас у ріднім краю

Навіть дим солодкий та коханий.

Леся Українка.

До свічки наше серце є подібне.

Б. І. Антонин.

Хай кожна мить життя вам буде дорога! (М. Вороний)

Кожен буває великим бодай раз на життя! (П. Загребельний)

Примітка. Субстантивовані прикметники можуть виступати в ролі підмета або додатка.