Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Морфологія
Іменник
§ 60. Друга відміна іменників

Поділ на групи

Іменники II відміни поділяють на три групи — тверду, м’яку і мішану.

До твердої групи належать іменники чоловічого і середнього роду, основа яких закінчується на твердий приголосний (крім шиплячих): хліб, друг, рід, бізнесмен, індекс, радіус, палац, успіх, комп’ютер: Петро, дядько, батько; місто, перо, золото, мереживо, марево.

До м’якої групи належать:

✵ іменники чоловічого роду з основою на м’який приголосний: велетень, ансамбль, місяць, ґедзь, братуньо; обрій, гай, звичай;

✵ іменники середнього роду із закінченням -е та -я (без суфіксів -ен-, -aт-, -ят- при відмінюванні переважно з подовженням кінцевого приголосного основи): поле, море, яйце, життя, знаряддя, зілля, змагання, галуззя, пір’я.

До мішаної групи належать іменники

✵ чоловічого роду з основою на шиплячий: дощ, кущ, меч, ключ, товариш, гараж, слухач, читач;

✵ іменники середнього роду із закінченням -е при основі на шиплячий приголосний: плече, прізвище, училище, вогнище, явище, пасовище.

Відмикаю світанок (тверда)

скрипичним ключем, (мішана)

Чорна ніч інкрустована ніжністю.

Горизонт (тверда) піднімає

багряним плечем (мішана) день — (м’яка)

Як нотну сторінку вічності.

Л. Костенко.

Групи іменників з основою на -р

Іменники II відміни чоловічого роду з кінцевим -иp, -ар, -яр, -ор, -ур, -ір можуть належати до твердої, м’якої і мішаної груп.

Тверда група. До неї належить більшість іменників:

✵ майже всі односкладові: двір, дар, вид, звір, мир, твір, жир, сир;

✵ іншомовні на -ар (-яр), -иp, -ур ,-ор, -ір зі сталим наголосом на основі (при відмінюванні не переходить на закінчення): ювіляр, гектар, абажур, варвар, долар, бригадир, панцир, пластир, інженер, сувенір, директор, інжир, прапор, снігур, комар, алюр, футляр, колір, кар'єр, Каїр, браконьєр, муляр, столяр.

М’яка група. Тільки іменники на -ар, -иp, у яких наголос при відмінюванні (особливо в множині) переходить з основи на закінчення: вівчар, лікар, писар, токар, кобзар, богатир, поводир, буквар, тягар, різьбяр, книгар, володар, орендар, секретар, поштар, ліхтар, бунтар, казкар, косар, страйкар, слюсар, аптекар, ледар, а також іменники якір, Ігор, лобур, єгер.

Мішана група. Тільки іменники на -яр, що називають осіб чоловічої статі за професією чи характером виробничої діяльності.

Наголос у непрямих відмінках також переходить із суфікса на закінчення: зброяр, дігтяр, вапняр, вугляр, бетоняр, газетяр, гусляр, тесляр, ковзаняр. оленяр, школяр, повістяр, пісняр, каменяр, гендляр, смоляр.

Зразки відмінювання іменників

II відміни

Однина

Тверда група:

Н. степ, командир, батько, Артем, вікно

Р. степу, командира, батька, Артема, вікна

Д. степові (-у), командирові (у), батькові ( у), Артемові (-у), вікну

3. степ, командира, батька, Артема, вікно

О. степом, командиром, батьком, Артемом, вікном

М. (на, у, при) степу, командирові (-у), батькові (-у), Артемові (у), вікні

Кл. степе, командире, батьку, Артеме, вікно

М’яка група:

Н. учень, край, лікар, Андрій, море, знання

Р. учня, краю, лікаря, Андрія, моря, знання

Д. учневі (-ю), краю (-єві), лікареві (-ю), Андрієві (-ю), морю, знанню

З. учня, край, лікаря, Андрія, море, знання

О. учнем, краєм, лікарем, Андрієм, морем, знанням

М. (на, у, при) учневі (-і, -ю), краї (-ю), лікареві (-і, -ю), Андрієві (-ю),морі(-ю), знанні

Кл. учню, краю, лікарю, Андрію, море, знання

Мішана група:

Н. дощ, читач, пісняр, Тиміш, плече

Р. дощу, читача, пісняра, Тимоша, плеча

Д. дощеві (-у), читачеві (-у), пісня реві (-у), Тимошеві (-у), плечу 3. дощ, читача, пісняра, Тимоша, плече

О. дощем, читачем, піснярем, Тимошем, плечем

М. (на, в, при) дощі, читачеві (-у), пісняреві (-у), Тимошеві (-у), плечі

Кл. дощу, читачу, пісняре, Тимоше, плече

Множина

Тверда група:

Н. степи, командири, батьки, Артеми, вікна

Р. степів, командирів, батьків. Артемів, вікон

Д. степам, командирам, батькам, Артемам, вікнам

3. степи, командирів, батьків, Артемів, вікна

O. степами, командирами, батьками, Артемами, вікнами

М. (на, в, при, по) степах, командирах, батьках, Артемах, вікнах

Кл. степи, командири, батьки, Артеми, вікна

М’яка група:

Н. учні, краї, лікарі, Андрії, моря, знання

P. учнів, країв, лікарів, Андріїв, морів, знань

Д. учням, краям, лікарям, Андріям, морям, знанням

3. учнів, краї, лікарів, Андріїв, моря, знання

О. учнями, краями, лікарями, Андріями, морями, знаннями

М. (на, у, при) учнях, краях, лікарях, Андріях, морях, знаннях

Кл. учні, краї, лікарі, Андрії, моря, знання

Мішана група:

Н дощі, читачі, піснярі, Тимоші, плечі

Р. дощів, читачів, піснярів, Тимошів, плечей (пліч)

Д. дощам, читачам, піснярам, Тимошам, плечам

З. дощі, читачів, піснярів, Тимошів, плечі

О. дощами, читачами, піснярами, Тимошами, плечима

М. (на, у, при) дощах, читачах, піснярах, Тимошах, плечах

Кл. дощі, читачі, піснярі, Тимоші, плечі

Відмінкові закінчення іменників II відміни різноманітні, синонімічно багаті, що дозволяє стилістично вдосконалювати висловлене чи написане.

Відмінкові закінчення іменників

II відміни однини

У називному відмінку нульове закінчення та о мають іменники чоловічого роду (космос, гелій, водень, Петро, Дніпро), закінчення -о, -е, -я — іменники середнього роду, за винятком похідних іменників, утворених ві чоловічого роду (дубищ-е, вовчищ-е, вітрищ-е), та тих, що позначають істоти (дідищ-е, всезнайк-о, хвальк-о) і багаття, озеро, серце, вогнище, чинення, сузір’я, міжгір'я, світло.

У давальному відмінку чоловічого роду мають паралельні закінчення -ові, -еві, (-єві) та у, ю: композиторові, учителеві, Сергієві і композитору, учителю, Сергію.

Примітка. У назвах істот перевага віддається закінченням -ові, -еві (-єві). У прізвищах, іменах та по батькові вибираються варіанти закінчень для урізноманітнення стилю викладу: Тарасові Григоровичу Шевченкові. Радчуку Василеві, Шитікову Максимові.

Закінчення -у (-ю) характерне для іменників середнього роду. Однак у назвах істот на о спостерігаються також паралельні закінчення: телятку — теляткові, дитятку — дитяткові.

Іноді такий паралелізм помітний і в іменниках середнього роду (неістоти): лиху — лихові, серцю — серцеві.

У власних назвах прикметникового походження на -ів (-їв) закінчення тільки -у (-ю): Львову, Каневу, Кишиневу, Миколаєву.

У знахідному відмінку закінчення залежать від семантичного розряду іменника:

✵ у назвах неістот — спільне з називним: саджати сад, збирати урожай, відремонтувати трактор, тримати весло, помити вікно, зустріти сонце, розпалити вогнище;

✵ у назвах істот — спільне з родовим: зустріти товариша, попросити батька, знайти кобзаря, побачити оленя, врятувати журавля.

Проте в розмовно-побутовому стилі в назвах конкретних речей паралельно з формою називного відмінка вживається й форма родового відмінка (кількість таких іменників невелика): написати лист і написати листа; взяти плащ і взяти плаща; купити олівець і купити олівця.

Орудний відмінок має закінчення -ом, -ем (-єм) залежно від того, до якої групи належить іменник. Твердої — -ом (директором, комітетом, журналом), м’якої і мішаної — ем (-єм): господарем, шахтарем, сторожем, гостем, секретарем, гаєм, обрієм, водієм, Анатолієм, Геннадієм.

Іменники середнього роду на -я мають закінчення -ям: значенням, навчанням, сумлінням, терпінням.

Місцевий відмінок відзначається синонімічними закінченнями -і (-ї), -у ( ю), -ові -еві, (-єві):

✵ закінчення -ові ( еві, -єві) властиві майже всім іменникам другої відміни (переважно в назвах істот), крім іменників середнього роду, що закінчуються на -я: на синові, на зятеві, при батькові, на коневі, на рушникові; зазначені іменники також мають поряд із цим закінчення -у(-ю): на сину, на зятю, при батьку, на рушнику; іменники чоловічого роду, що означають істот (не осіб), мають у місцевому відмінку однини поряд із закінченнями -ові, -еві(-єві) й закінчення -і(-ї): на коні, на ослі на тигрі;

✵ закінчення -у переважає в іменниках із суфіксами -ик, -ник, --ок, -ак -к(о), -еньк(о): при дощику, у годиннику, на держаку, у війську, у серденьку; проте наведені іменники можуть уживатися так само й з паралельними формами на -ові: на держакові, у військові, на ліжкові тощо.

✵ також на -у (-ю) закінчуються односкладові іменники чоловічого роду з наголосом на закінченні: на снігу, на льоду, на лану, у степу, на краю, у гаю;

✵ закінчення -і (-ї) переважає тоді, коли при іменнику вживаються прийменники у (в), при, на: на полі, у лісі, при домі, на обрії, при факультеті; коли ж прийменник по — то вживаються закінчення -у (-ю): по гаю, по краю, по університету, по коридору, по полю.

✵ хитання спостерігається між закінченнями -у(-ю) та -і(-ї) під впливом наголосу (на торгу — па торзі , на лугу — на лузі, на краю — на краї) та прийменника по (по лісу — по лісі, по столу — по столі, по подвір’ю — по подвір'ї);

з прийменником по для позначення часу вживане тільки закінчення -і: по обіді, по закінченні.

Перед закінченням -і приголосні г, к, х чергуються із з, ц, с: круг — у крузі, байрак — у байраці, Кременчук — у Кременчуці, горіх — у горісі, кожух — на кожусі.

Відмінкові закінчення іменників II відміни множини

У називному відмінку іменники твердої групи мають закінчення -и (сніги, прапори, праліси, муляри, бори); -і (-ї) іменники чоловічого роду м’якої та мішаної груп (лебеді, профілі, вівчарі, комарі, звичаї).

Іменники середнього роду всіх трьох груп закінчуються на -а (-я): вікна, дзеркала, гілля, знаряддя.

Увага!

1. При творенні називного відмінка множини деякі іменники втрачають суфікси -ин, -анин (-янин), -чанин:

селянин — селяни;

громадянин — громадяни;

слов'янин — слов'яни;

киянин — кияни;

вірменин — вірмени;

болгарин — болгари;

галичанин — галичани,

але:

грузин — грузини;

циган — цигани;

осетин — осетини;

мордвин — мордвини.

2. Окремі іменники чоловічого роду твердої групи мають паралельні закінчення -и та -а. рукави — рукава; вуси — вуса; грунти — грунта (збірне); хліби — хліба (збірне).

3. У деяких іменниках твердої групи спостерігається закінчення -і та чергування приголосних: око — очі, вухо — уші (частіше вуха), друг — друзі.

4. Деякі іменники середнього роду, що мають омонімічні закінчення в називному й знахідному відмінках, для підсилення множинності дістають наголошені закінчення: весі́лля, свя́та і весілля́, свята́.

У родовому відмінку вживаються закінчення -ів (-їв): друкарів, атомів, кораблів, морів, почуттів, звичаїв, повір’їв, прислів’їв, обріїв, кілограмів, солдатів, полів (і піль).

Багатьом іменникам властиве нульове закінчення: знань, змагань, облич, століть, християн, парафіян, сіл, слів, чудес, небес.

І тільки окремі іменники чоловічого і середнього роду мають закінчення -ей: коней, гостей, очей, плечей (і пліч).

Давальний відмінок характеризується уніфікованим закінченням -ам (-ям): студентам, професорам, інститутам, комп’ютерам, знанням, прислів’ям, почуттям.

У знахідному відмінку, як і в однині, назви істот мають закінчення родового відмінка (бачу синів, акторів, юристів, політиків, священиків, співробітників), а назви неістот — називного (бачу клени, ліси, гриби, береги).

Проте назви деяких свійських тварин мають паралельні закінчення:

напоїти коней і коні,

запрягати волів і воли.

Одноманітними закінченнями характеризується орудний відмінок:

✵ -ами — для іменників твердої і мішаної груп (віршами, словами, мечами, бетонярами, зброярами);

✵ -ями — для іменників м’якої групи (хлопцями, красенями, кобзарями, коренями, серцями, морями).

Увага!

1. Окремі іменники мають паралельні закінчення: кайлами — крильми; колінами — коліньми; чоботами — чобітьми — чоботями; гостями — гістьми; конями — кіньми; колесами — колісьми.

2. Закінчення -има властиве іменникам: очі, уші, плечі — очима, ушима (частіше вухами), плечима.

У місцевому відмінку характерне закінчення -ах (-ях) для всіх груп і родів іменників другої відміни: на шляхах, у nepеxoдax, на лугах, по узліссях, у проваллях, у календарях, при слюсарях, у гаях.

Помилкове вживання: полісам, по мостам, по переходам, по полям, по морям, по узгір’ям.

Закінчення родового відмінка іменників чоловічого роду II відміни однини

У родовому відмінку однини іменники другої відміни залежно від їхнього значення мають закінчення -а, -я, або -у, -ю.

Закінчення -а, -я

Це закінчення приймають усі назви істот:

✵ назви осіб та істот — загальних і власних: учителя, сталевара, приятеля, абітурієнта, кобзаря, ведмедя, звіра, комара, Удовенка, Мороза.

А так само назви неістот (чітко окреслених предметів і понять):

✵ назви конкретних предметів: годинника, зошита, ножа, портфеля, стільця, явора, кореня, осокора;

✵ назви мір довжини, ваги, часу, місяців і днів тижня: метра, літра, грама, гектара, тижня, місяця, вівторка, вересня, але: віку, року, листопада і листопаду (процес опадання листя);

✵ назви грошових одиниць і числові назви: карбованця, долара, рубля, п’ятака, фунта стерлінгів, десятка, мільйона, мільярда;

✵ терміни іншомовного походження: атома, радіуса, катода, конуса, ромба, електрона, модуля, синуса- параграфа, квабрата,

а також власне українські терміни: трикутника, числівника, відмін ка, додатки, підмета, але: роду, виду, складу, способу, синтаксису;

✵ назви будівель та їхніх частин (переважно з наголосом на закінченні): гаража, хліва, млина, будиночка, карниза, еркера, сволока, каміна;

✵ назви частин тіла: носа, рота, суглоба, пальця;

✵ назви населених пунктів: Києва, Харкова, Донецька, Миргорода, Тернополя, Лондона, Парижа, Амстердама, Нью-Йорка, але: Кривого Рогу, Зеленого Гаю, Червоного Ставу, Холодного Яру (друга частина співзвучна із загальною назвою, що має в родовому відмінку однини закінчення -у);

✵ назви річок, якщо закінчення під наголосом: Дніпра, Псла, Іртиша, Дністра.

Закінчення -у, -ю

Це закінчення мають назви неістот (нечітко окреслених предметів і понять):

✵ назви неістот, що не охоплюються зором, не мають чітких меж: простору, космосу, шляху, горизонту, небокраю, Всесвіту;

✵ назви явищ природи: дощу, снігу, вітру, інію, туману, граду, циклону, урагану, грому;

✵ назви речовин і матеріалів: цукру, мармуру, азоту, піску, граніту, водню, ячменю, кисню, анальгіну, цементу, бензину, але: хліба, вівса;

✵ збірні поняття (сукупність когось або чогось): хору, загону, колективу, полку, деканату, штабу, батальйону, але: табуна;

✵ назви дій, станів, почуттів: бігу, аналізу, імпульсу, світогляду, хисту, приїзду, крику, заклику, переходу, болю, жалю, гніву, страху;

✵ назви установ, закладів, організацій, будівель, приміщень, споруд: універмагу, будинку, замку, заводу, залу, шинку, майдану, узвозу, але: хліва, млина, гаража, куреня (переважно з наголосом на закінченні);

✵ назви ігор, танців: футболу, баскетболу, хокею, вальсу, краков’яку, але: гопака;

✵ терміни іншомовного походження, які означають фізичні чи хімічні процеси: електролізу, синтезу, аналізу;

✵ літературознавчі терміни: епосу, сюжету, альманаху, міфу, образу, стилю;

✵ географічні назви (крім населених пунктів): Іраку, Єгипту, Кавказу, Казах стану, Криму, Байкалу, Сибіру, Китаю, Єнісею, Бугу, Дону, Нілу, Дунаю (у назвах річок закінчення здебільшого не під наголосом).

Деякі іменники II відміни чоловічого роду (назви неістот) можуть мати паралельні закінчення -а (-я) або -у (-ю). Це залежить від значення слова або від наголосу.

Порівняйте!