Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Морфологія
Іменник
§ 59. Перша відміна іменників

Групи іменників І відміни

Залежно від кінцевого приголосного основи іменники І відміни поділяються на три групи — тверду, м’яку і мішану.

До твердої групи належать іменники з основою на твердий приголосний (крім шиплячого): порада, весна, клятва, фірма, кобза, Ольга, Олекса, базіка, каліка, плакса.

До м’якої групи належать іменники з кінцевим м’яким приголосним основи: тополя, пшениця, стаття, красуня, господиня, півонія, фантазія, суддя, рілля, Франція, Ілля, Марія, капризуля, розмазня.

До мішаної групи належать іменники з основою на шиплячий приголосний: задача, круча, площа, суша, межа, груша, пожежа, калюжа, каша, мережа, паранджа, вельможа, листоноша.

Міркуймо!

Злітають із прадавніх рушників,

На щастя звінчаних, червоні птиці.

І рідна пісня, як бджола в косиці.

Бере з душі напої для віків.

Д. Павличко.

У наведеному реченні до І відміни належать такі іменники:

птиця — м’яка група; пісня — м'яка група; косиця — м’яка група; бджола — тверда група; душа — мішана група.

Зразки відмінювання іменників І відміни

Правопис відмінкових закінчень в однині

У родовому відмінку іменники твердої групи мають закінчення -и, а м’якої і мішаної -і (-ї): групи, води, дзиґи, букви; яблуні, хвилі, матусі, кручі, вежі, Софії, Марії, Надії.

У давальному і місцевому відмінках у всіх групах закінчення -і (-Ї): групі, воді, букві, яблуні, хвилі, кручі, Марії, Софії, Надії.

Кінцеві приголосні іменників твердої групи г, к, х у цих відмінках чергуються із з, ц, с: допомога — при допомозі; рука — на руці; свекруха — свекрусі.

У знахідному відмінку твердої і мішаної груп закінчення -у, а м’якої -ю: дочку, пальму, квітку, межу, душу, місію, сім’ю, історію, мелодію.

В орудному відмінку іменники твердої групи мають закінчення -ою (будовою, стежкою, травою), м’якої і мішаної — -ею (-єю): чарівницею, лілією, Вікторією, листоношею, свічею, тещею.

У кличному відмінку іменники мають закінчення: тверда група — -о: дівчино, мамо, калино, Оксано, Миколо; м’яка — -е (-є): мрійнице, земле, мріє, Маріє; пестливі іменники м’якої групи — -ю: матусю, бабусю, Ганнусю, Соню, Галю; мішаної — -е: душе, круче, мише.

Особливості відмінкових закінчень у множині

У називному відмінку іменники твердої групи мають закінчення и, а м’якої і мішаної — і: волошки, сосни, левади; тополі, краплі, ґаздині, груші, пущі.

У родовому відмінку іменники всіх трьох груп мають нульове закінчення: лип, хат, перемог, зірок, паляниць, їдалень, Євпраксій, задач, веж.

Окремі іменники мають тільки закінчення -ів (суддів, старостів) або тільки -ей (мишей, свиней, січей, статей).

Деякі іменники можуть мати паралельні форми: баб і бабів; губ і губів, легень і легенів.

У частині іменників відбуваються певні зміни:

✵ чергування голосних звуків [о], [е] з [і]: дороги — доріг, борони — борін, ноги — ніг, брови — брів, але в деяких випадках чергування не відбувається: вод, печер, меж;

✵ поява вставних голосних між двома приголосними основи: вітальні — віталень, сестри — сестер, вишні — вишень, загадки — загадок, сосни — сосон (і сосен), війни — воєн (і війн).

У знахідному відмінку назви осіб мають нульове закінчення, спільне з родовим (зібрати хліборобів, спортсменок), інші назви мають закінчення, спільне з називним відмінком (зібрати групи, новини). У назвах комах та деяких тварин можуть бути паралельні форми: пасу овець і вівці, розвів бджіл і бджоли.

В орудному відмінку декілька іменників мають паралельні закінчення: сльозами — слізьми, свинями — свиньми.

Ряд іменників має лише закінчення ми: людьми, дітьми, курми, гусьми.

У місцевому відмінку закінчення тільки ях у м’якій та ах — у твердій і мішаній групах: (по, на, у) землях, статтях, сім'ях, легенях, кручах калюжах, листоношах, сторонах.

Увага!

Уникайте поширеної помилки — ненормативних закінчень у місцевому відмінку множини -ям, -ам: по селам, полям, дорогам.

У кличному відмінку іменники мають закінчення, спільне з називним відмінком множини: жінки, українки, судді, лисиці, мрії, вежі.