Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Морфологія
Дієслово
§ 95. Дієслово як частина мови

Дієслово — це повнозначна частина мови, яка означає дію або стан предмета й відповідає на питання що робити? що зробити?

Радійте, співайте пісні голосни

Квітками заквітчуйте чола ясні

Радійте і смійтесь в сльозах, солов’ї

Стрівайте воскреслі надії свои

Минули навіки дні чорних негод…

Живе Україна! І вільний народ.

Як з попелу Фенікс, ожив і злетів,

І поглядом зміряв він простір степів.

О Боже! Без меж милосердя Твоє!

І правда, о Боже, на світі ще є...

Олександр Олесь.

Дієслово може означати: і реальну фізичну дію особи: будувати, сіяти, вишивати, саджати, малювати, вмиватися;

✵ стан, у якому перебуває особа: спати, сидіти, стояти, журитися, сміятися, дрімати, мріяти;

✵ становлення предмета, зміну його якості: молодіти, старіти, сивіти, достигати, розквітати, худнути, бліднути;

✵ ставлення особи до кого-небудь чи чого-небудь: любити, кохати, поважати, ненавидіти, зневажати;

✵ переміщення в просторі: іти, бігти, їхати, летіти;

✵ сприйняття органами чуття істоти: бачити, чути, нюхати, слухати;

✵ бажання: хотіти, бажати, воліти, прагнути;

✵ процес мислення та мовлення: думати, мислити, аналізувати, говорити, повідомляти, радіти, розповідати, проінформувати.

Примітка. Дію або стан позначають і деякі віддієслівні іменники (читання, бажання. стрільба), але вони не виражають її в часі.

Дієслова ж називають динамічні ознаки, властиві предметові в процесі їх становлення й розгортання в часі.