Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Морфологія
Дієслово
§ 96. Неозначена форма дієслова (інфінітив)

Неозначеною формою називають таку незмінювану форму дієслова, яка означає дію або стан, не вказуючи на час, особу, рід, число. Інші назви — інфінітив, дієйменник.

Дієйменник є початковою формою дієслова й відповідає на питання що робити? що зробити?

Інфінітив утворюється за допомогою формотворчого суфікса -ти:

Плакати, сміятися, любити.

Обіймати думами світи.

Перелити душу свою в діти

І зорею в небо обійти.

М. Луків.

Зрідка в розмовно-побутовому та художньому стилях уживається його варіант -ть:

Роботящим рукам перелоги орать.

Думать, сіять, не ждать

і посіяне жать роботящим рукам.

Т. Шевченко.

Я на гору круту крем’яную

Буду камінь важкий підіймать

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

Леся Українка.

Неозначена форма дієслова вживається тоді, коли треба назвати дію взагалі, безвідносно до того, хто її виконує і коли.

Можна вибрать друга і по духу брата.

Та не можна рідну матір вибирати.

В. Симоненко.

Я к важко підніматися з колін,

Ще важче рабство з пам’яті зітерти!

В. Женченко.

Примітка. У шкільній практиці -ти(-ть) часто кваліфікують як закінчення.

Морфологічні ознаки

✵ Вид: недоконаний чи доконаний (летіти, злетіти).

✵ Перехідність або неперехідність (зустріти друга, зустрічатися з другом).

Синтаксична роль

Синтаксичні функції інфінітива різноманітні. У двоскладному реченні неозначена форма дієслова може виступати у функції будь-якого члена речення:

✵ Підмета і простого присудка:

Любить свій край — це для народу жити (В. Сосюра).

Кохати — нові землі відкривати, нюанси свіжі і відтінки нові (І. Драч).

✵ Частини складеного дієслівного присудка:

Маємо жити, звичайно, не хлібом єдиним,

Та довелось мені бачить в чаду і золі,

Як за одну зачерствілу на камінь хлібину

Згодні віддати все золото на землі.

Б. Олійник.

Я все життя збирався тільки жити, дивитись, слухати і пити нектар із келиха краси (Олександр Олесь ).

Я хочу пити сонячні настої.

Пізнать до краю радощі земні!

В. Симоненко.

Устами спраглими в цю мить

всю хмільність світу хочу спити.

Б.-І. Антонин.

✵ Додатка:

Любить людей мене навчила мати і рідну землю, що б там не було (В. Симоненко).

Нас кличе Україна-мати

Одвічну силу дарувати,

Свій дух передавать словам.

Д. Білоус.

Привчав мене батько трудитись до поту,

А мати — любити пісні.

О. Підсуха.

✵ Означення:

Каменя один приділ — лежати

Вітрові один закон — лети!

Є. Плужник.

А душа вклоняється просторам

І землі за світлу радість — жить!

О. Теліга.

✵ Обставини:

Виходить місяць до діброви

Писать елегії на пнях.

Б.-І. Антонин.

Іде гроза дзвінка і кучерява

Садам зомлілі руки цілувать.

Л. Костенко.

✵ В односкладному реченні інфінітив виступає в ролі головного члена — присудка:

Як тебе не любити,

Києве мій?!

Д. Луценко.

Як не любити зими сніжно-синьої

На Україні моїй.

Саду старого в пухнастому інеї.

Сивих, веселих завій?

М. Рильський.

Порівняйте!

Синтаксичну функцію інфінітива в реченнях:

Вчитися — ось наше завдання (підмет).

Ми прагнемо сумлінно вчитися (дієслівний присудок).

Батьки веліли добре вчитися (додаток).

Моє бажання вчитися порадувало батьків (означення).

Ми приїхали сюди вчитися (обставина).