Довідник з української мови - Дудка О. О. 2010
МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ
Прикметник
Букви ь,у (ю) в суфіксах на означення пестливості і неповноти ознаки
✵ У суфіксах на означення здрібнілості чи пестливості - еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк- пишеться м’який знак: червоненький, густесенький, цілісінький, тонюсінький.
✵ У суфіксові на позначення неповноти ознаки -уват- (-юват-) пишуться у, ю: грубуватий, жовтуватий, синюватий.
Букви ь, е, о, и в прикметникових суфіксах
✵ У суфіксові - ськ- (-зьк-, -цьк-) пишеться м’який знак: російський, італійський, запорізький, французький, козацький, німецький.
✵ Суфікс - ев- (-єв-) уживається в прикметниках з основою на м’який приголосний або на приголосні ж, ч, ш, якщо наголос падає на основу: жовтневий, квасолевий, суттєвий, рожевий, овочевий, дешевий.
✵ Суфікс -ов- пишеться в прикметниках, основа яких закінчується буквою на позначення твердого приголосного (розумовий, святковий, оксамитовий), а також якщо наголос падає на закінчення (лісови̍й, дощови̍й, гайови̍й, польови̍й).
✵ Суфікс -ин- пишеться в присвійних прикметниках після букв на позначення приголосних, крім й: сестрин, доччин, Тетянин, орлиний, качиний, пташиний.
✵ Суфікс -їн-пишеться в присвійних прикметниках після апострофа, й та букв на позначення голосних: Мар’їн, Майїн, Маріїн, солов’їний, зміїний.
✵ Суфікс -ичн- пишеться після д, т, з, с, ц, ж, ч, шта р у прикметниках, похідних від слів іншомовного походження: епізодичний, терапевтичний, гімназичний, токсичний, категоричний.
✵ Суфікс -ічн- пишеться в таких прикметниках після букв на позначення інших приголосних: хірургічний, географічний, економічний, а суфікс –їчн- після букв на позначення голосних: героїчний, прозаїчний.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.