Довідник з української мови - Дудка О. О. 2010

МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ

Іменник

Найуживаніші суфікси іменників

Основним способом творення іменників є суфіксальний. Суфікси, що беруть участь у творенні іменників, поділяються на 2 групи:

1) ті, що утворюють слова з новим відтінком у значенні (ліс - лісок, вода - водичка, гніздо - гніздечко, дід - дідище, пил - пилюка);

2) ті, що надають словам нового значення (шахта - шахтар, Харків - харків’янин, високий - височина).

Суфікси, що служать для творення іменників із відтінком у значенні, виражають:

а) зменшеність та пестливість:

-к-, -ок: бджілка, братко, візок;

-иц-, -ець, -ц -: водиця, морозець, озерце

-очк-, -ечк-, -єчок, -ячк-: -ась, -ус-: Вірочка, літечко, краєчок, зіллячко; Івась, бабуся;

-ун-, -оньк-, -еньк-: дідунь, рибонька, матусенька ;

б) збільшеність або згрубілість:

-ищ-, -иськ-: вітрище, дівчисько;

-ур- (-юр-): ціпура, вовцюра;

-уган (-юган), -уг- (-юг-): дідуган, злодюга;

-юк: багнюка.

Суфікси, що надають іменникам нового значення, приєднуються як до іменникових основ (чай - чайник, ворота - воротар), так і до основ інших частин мови: прикметникових (сміливий - сміливець), числівникових (десять - десяток), займенникових (свій - свояк), дієслівних (терпіти - терпіння).

За допомогою суфіксів утворюються різноманітні за значенням групи іменників.