Довідник з української мови - Дудка О. О. 2010

МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ

Іменник

Типи відмін іменників

За характером відмінкових закінчень іменники поділяються на чотири відміни.

До першої відміни належать іменники жіночого, чоловічого та спільного роду на -а, -я: весна, кутя, груша, старшина, Ілля, суддя, сирота.

До другої відміни належать іменники чоловічого роду на -о або з основою на приголосний; середнього роду на -о, -е, -я, крім іменників із суфіксами - a т - (-ят-), -єн- при відмінюванні: Дніпро, батько, грім; гроно, сонце, весілля.

До третьої відміниналежать іменники жіночого роду з основою на приголосний і слово мати: подорож, любов, ненависть, міць.

До четвертої відміни належать іменники середнього роду на -а (після шиплячих) і -я із суфіксами - a т - (-ят-), -єн - при відмінюванні: лоша (лошати), теля (теляти), ім’я (імені).

Поділ іменників І і II відмін на групи

Іменники І і II відмін залежно від характеру кінцевої літери на позначення приголосного основи й відмінкових закінчень поділяються на три групи: тверду, м’яку і мішану.

І відміна

До твердої групи належать іменники на -а, крім іменників з основою на шиплячий: робота, староста, книга, особа, стіна.

До м’якої групи належать іменники на -я: праця, хвиля, надія.

До мішаної групи належать іменники на -а з основою на шиплячий: межа, задача, тиша, теща.

II відміна

До твердої групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим твердим приголосним основи, крім шиплячих; іменники з основою на - р, -ер, -ір, -ор, -ур, -юр і з постійно наголошеними - ар, -яр, -и p ; іменники чоловічого і середнього роду на -о: чуб, віз; жир, майстер, сувенір, професор, каламбур, гіпюр, семіна ٰ р (семіна ٰ ру, семіна ٰ ром ...), футля ٰ р (футля ٰ ра, футля ٰ ром ...), ювіляр (ювіля ٰ ра, ювіля ٰ ром...), бригади ٰ р (бригади ٰ ра, бригади ٰ ром ...); Петро, весло.

До м’якої групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим м’яким приголосним основи; іменники з основою на ар, и p , якщо ці суфікси завжди ненаголошені або при відмінюванні наголос переходить на закінчення; іменники середнього роду на - е, я без суфіксів - a т, (ят), єн - при відмінюванні: день, олівець; лі ٰ кар (лі ٰ каря, лі ٰ карем ...), к ٰ озир (ко ٰ зиря, ко ٰ зирем ...), кобза ٰ р (кобзаря ٰ , кобзаре ٰ м ...), проводи ٰ р (проводиря ٰ , проводире ٰ м ...); море, знання.

До мішаної групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим шиплячим основи; іменники, що позначають назви людей за родом діяльності, з основою на -яр і наголосом на закінченні при відмінюванні; іменники середнього роду на -е після шиплячих: ніж, слухач, товариш, дощ; пісня ٰ р (пісняра ٰ , пісняре ٰ м ...); ложе, плече, явище.

Зверніть увагу!

Винятки: до твердої групи належать іменники комар, хабар, пластир, панцир, варвар, долар, звір, снігур, столяр, повар.

До м’якої групи належать іменники Ігор, якір, єгер, лобур, кучер (про волосся). Іменник маляр залежно від наголосу може бути мішаної групи (маля ٰ р - маля ٰ ра, маляре ٰ м) або твердої (ма ٰ ляр - ма ٰ ляра, ма ٰ ляром).

Відмінкові закінчення іменників І відміни

ОДНИНА

МНОЖИНА

Відмінкові закінчення іменників II відміни

ОДНИНА

Тверда група

М’яка група

Мішана група

МНОЖИНА

Тверда група

М’яка група

Мішана група

Відмінкові закінчення іменників III відміни

Відмінкові закінчення іменників IV відміни

Закінчення іменників чоловічого роду II відміни в родовому відмінку однини

1. У родовому відмінку однини закінчення -а, -я мають іменники, які означають:

а) назви осіб, власні імена та прізвища, персоніфіковані предмети та явища: учителя, студента, Михайла Стельмаха, Мороза, Вітра (дійові особи в казках);

б) назви тварин і дерев: ведмедя, зайця, півня, кедра, ясена (і ясеня), береста;

в) назви предметів, машин, деталей: світильника, телевізора, поїзда, редуктора;

г) назви населених пунктів: Києва, Харкова, Севастополя, але Кривого Рогу, Зеленого Гаю (складені назви з іменниковими закінченнями у, -ю);

ґ) інші географічні назви з наголосом на кінцевому складі, а також із суфіксами -ов, ев (єв), ин (їн): Дніпра, Дінця, Псла, Дністра, р. Тетерева, о. Колгуєва;

д) міри довжини, ваги, часу тощо, назви днів тижня і місяців: метра, грама, місяця, але року, віку; вівторка, серпня;

е) грошові знаки, числові назви, слова, що стосуються порядку предметів при лічбі: карбованця, червінця, долара, десятка, мільйона, номера, пункти, параграфа;

є) терміни іншомовного походження та українські суфіксальні терміни: нейтрона, анода, діаметра, відмінка, знаменника, числівника, розчинника.

2. У родовомувідмінку однини закінчення -у, -ю мають іменники, що означають:

а) речовину, масу, матеріал: оцту, напою, базальту, меду, але хліба; p>

б) назви сукупних понять: квартету, колективу, полку, каравану, інвентарю, вишняку, чагарнику, барвінку, ячменю, але вівса ;

в) назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: аеропорту, універсаму, магазину, вокзалу, метрополітену, даху, поверху, коридору, сараю, але карниза, портика, еркера, хліва, куреня, флігеля, бліндажа, гаража, млина, мезоніна, тамбура, бункера, монастиря;

г) назви установ, закладів, організацій: інституту, профкому, банку, кінотеатру, Будинку студентів;

ґ) назви явищ природи: смерчу, морозу, жару, вітру, граду;

д) назви почуттів: жаху, гніву, болю, страху, суму;

е) назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять: тиску, іспиту, максимуму, мінору, консенсусу, конфлікту, занепаду, розвитку, руху, ходу, азарту, наступу, клопоту ;

є) літературознавчі терміни: жанру, епосу, образу, роману, сюжету;

ж) назви ігор і танців: тенісу , футболу, хокею, бадмінтону, вальсу, але гопака, тропака, козачка;

з) назви річок, крім тих, що мають наголос на кінцевому складі, озер, гір, островів, країн, областей і т.ін.: Рейну, Дунаю, Амуру; Байкалу, Уралу, Сахаліну, Криму, Азербайджану, Донбасу; штату, району.

3. У родовомувідмінку однини із закінченням -у, -ю пишеться переважна більшість:

а) слів зі значенням місця, простору: степу, краю, лісу, яру, але берега, горба, ліска, ярка;

б) складних безсуфіксних слів, крім назв істот та окремих предметів: кровообігу, світогляду, газопроводу, лісосплаву, але мурахоїда, електровоза, пароплава;

в) префіксальних іменників із різними значеннями, крім назв істот: огляду, вибору, прикладу, проводу, відзвуку, під’їзду, посвисту, відпочинку, уривку.

Зверніть увагу!

1. Деякі іменники вживаються з паралельними закінченнями -а та -у залежно від наголосу: гурта ٰ і гу ٰ рту, моста ٰ і мо ٰ сту, стола ٰ і сто ٰ лу, двора ٰ і дво ٰ ру, полка ٰ і по ٰ лку.

2. У ряді іменників закінчення залежить від значення: буряка (одиничне) і буряку (збірне), каменя (одиничне) і каменю (збірне), папера (документ) і паперу (матеріал), пояса (предмет) і пояс у (просторове поняття), рахунка (документ) і рахунку (дія), листа (написаного) і листу (на дереві), листопада (місяць) і листопаду (опадання листя), приклада (у рушниці) і прикладу (зразок, окремий випадок).