Довідник з української мови - Дудка О. О. 2010

МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ

Іменник

Рід іменників

Усі іменники, крім тих, що вживаються тільки в множині, належать до одного з трьох родів: чоловічого, жіночого або середнього. Іменники чоловічого роду співвідносяться із займенниками він, цей (воїн, квадрат, дядько), жіночого — вона, ця (Марія, стежина, щирість), середнього — воно, це (завдання, поле, звірятко). В іменниках, які мають тільки форму множини (вила, ножиці, Суми), рід не розрізняється.

Для більшості іменників основним показником роду є закінчення. Так, у називному відмінку однини для іменників чоловічого роду характерне нульове закінчення (володар, кінь, похід), жіночого а (-я) (сестра, вага, рідня), середнього о, -е (зерно, плече).

Проте закінчення -а (-я) можуть мати й іменники чоловічого та середнього роду (Микола, Ілля, лоша, завдання), закінчення -о — окремі іменники чоловічого роду (Петро, Дніпро, батько), а нульове закінчення має велика група іменників жіночого роду (гордість, мідь, піч).

У назвах неістот рід не має реального значення, бо ми не можемо пояснити, чому той чи інший іменник належить до певного роду, наприклад: тополя, ясен; вівторок, п’ятниця; день, ніч; мовчання, хід. Визначення роду в таких іменниках є формальним, суто граматичним.

У назвах осіб і багатьох назвах тварин за допомогою роду розрізняються стать і вік істот (школяр, сестра, дитя; вовк, коза, кошеня). Назви істот часто мають співвідносні пари, утворені від різних основ (мати - батько, вівця - баран, корова - бик) або за допомогою суфіксів та закінчень (робітник - робітниця, свекор - свекруха, кіт - кішка, кум - кума, Валентин - Валентина).

Іменники чоловічого роду, що означають назви професій, посад, звань, можуть уживатися і для позначення осіб жіночої статі (режисер Параджанов і режисер Муратова; академік Самойлов прибув на конференцію і академік Самойлова прибула на конференцію), однак за морфологічною ознакою (нульове закінчення) вони належать до чоловічого роду. Іменники суддя, староста, воєвода належать до чоловічого роду за традицією, але: Староста групи Олена відсутня.

Окремі назви тварин мають співвідносні форми усіх трьох родів: півень - курка - курча; баран - вівця - ягня, голуб - голубка - голубеня. Але є багато назв тварин, у яких розрізнення родових іменникових форм відсутнє: білка, ластівка, оса, леопард, комар, жайворонок. Це пояснюється тим, що людина не мала потреби розрізняти стать таких істот.