Довідник з української мови - Дудка О. О. 2010

ЛІНГВІСТИКА ТЕКСТУ

Актуальне членування

Термін «актуальне членування речення» пов’язаний із комунікативним аспектом будови речення, з реченням як висловленням. Реченню як висловленню властиве актуальне членування — смислове членування, пов’язане з відповідним контекстом або ситуацією. Актуальне членування відповідає комунікативному завданню, тобто орієнтоване на актуальну (важливу в даний момент) інформацію. Отже, актуальне членування речення стосується лише мовлення і відбиває природу мовленнєвих актів. Відповідно до свого комунікативного завдання речення розчленовується на дві частини: тему (дане) і рему (нове). Тема — це вихідна частина висловлення, його основа, те, що в даній ситуації є відомим. Рема — головний зміст повідомлення, ядро висловлення, те нове, що повідомляють про першу частину (тему). Наприклад: У нашу бібліотеку (основа висловлення, тема) надійшли нові книги (ядро висловлення, рема); Ми дісталися будинку. У ньому (тема) горіло світло (рема). Така будова речення забезпечує зв’язність тексту, постійне збагачення змісту й розвиток думки. Кожне наступне речення, з одного боку, будується на основі попереднього, вбираючи його частину, а з другого — містить нову інформацію.

Тема менш значуща, ніж рема. Тема служить для зв’язку речень у тексті. Рема ж забезпечує подальше розгортання думки. Тому не кожне речення членується на тему й рему. Трапляються речення, усі компоненти якого стосуються реми. Це переважно речення, що констатують факти: Настала весна. Почалися канікули.

Автором теорії актуального членування речення став у 20—30 роках XX століття чеський лінгвіст В. Матезіус.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.