Довідник з української мови - Дудка О. О. 2010
СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ
Пряма і непряма мова. Діалог
Розділові знаки при цитаті
Цитати виділяються лапками. Якщо вони супроводжуються словами автора, розділові знаки ставляться так, як при прямій мові.
«Не тим цікава байка, що говорить неправду, а тим, що під лушпиною тої неправди криє звичайно велику правду»,— відзначав І.Франко в післямові до збірки власних казок «Коли ще звірі говорили». Там же він писав: «Оті простенькі сільські байки, як дрібні, тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова, його краси, простоти і чарівної милозвучності».
Коли авторська мова починається словами так зазначає (говорить), ось що сказав, ось як описує й под., після лапок ставиться тільки тире.
«Стою перед вами, зачарований людською красою, і красою вечірніх дівочих пісень, і красою сонця в небі, і красою матері з дитиною, і красою своєї матері-землі, і красою діянь і звершень мого безсмертного народу!»— ось що говорив Михайло Стельмах під час одержання Ленінської премії.
Якщо цитата вводиться в авторські слова як частина речення, перше слово пишеться з маленької букви.
Початок повісті «Щедрий вечір» М.Стельмаха — своєрідний ліричний заспів, поетизація настання літа, з яким щойно розминулась весна «десь у житечку-пшениці», і вже «достигають суниці, достигають уночі, при зорях і тому стають схожими на росу, що випала з зірок».
Якщо цитата наводиться не повністю, то пропуск слів позначається крапками, що можуть стояти на початку, в середині або в кінці цитати.
«... Українська мова в багатстві, витонченості й гнучкості форм не поступається ані жодній із сучасних літературних мов слов’янства і не бідна на поняття, аби нею заважко було перекладати глибину філософських думок і змальовувати високохудожні образи. Це не мова простолюду тільки..., а мова цілої нації, політичне майбутнє якої ще попереду...»— писав М. Драгоманов.
Якщо цитата з пропуском початку речення стоїть перед словами автора, починаючи текст, перше слово пишемо з великої букви (навіть коли в тексті, який цитується, воно пишеться з малої букви).
«... Я впевнена, що вільний геній мого народу витворить нове, вільне мистецтво...» — писала М. Заньковецька. Але: М. Заньковецка писала: «...я впевнена, що вільний геній мого народу витворить нове, вільне мистецтво...»
Якщо вказівка на автора або на джерело цитати йде безпосередньо за нею, то вона береться в дужки, а крапка ставиться після дужок.
«Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати повагу до себе» (О. Гончар).
Якщо вказівка на автора або на джерело цитати стоїть нижче, цитата в лапки не береться, а після цитати ставиться крапка.
Народ без мови — це обмова,
Народ без мови — не народ.
П. Перебийніс
Епіграфи пишуться без лапок, а вказівка на автора не береться в дужки. Совість — найкращий порадник.
Народна творчість
Дослівні вирази, які вставлені в текст як члени речення, виділяються лише лапками.
Гоголь був великим «обличителем жестоких людей неситих», великим художником слова, великим громадянином-патріотом (М. Рильський).
Якщо перед дослівним виразом є слова вислів, фраза, речення, епіграф і под., перед ним ставиться двокрапка.
Висновок про зростання свідомості Євгена Черниша підтримується авторською фразою: «Життя, перестаючи бути для нього рожевою загадкою юності, відкривалося перед ним простою своєю величчю».
Якщо цитата, яка є віршованим текстом, і слова автора знаходяться на окремих рядках, цитата не береться в лапки.
В останньому монолозі Мавки відбито думку про те, що в житті нічого не зникає, все оновлюється:
Легкий, пухкий попілець
ляже, вернувшися в рідну землицю,
вкупі з водою там зростить вербицю,—
стане початком тоді мій кінець.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.