Довідник з української мови - Дудка О. О. 2010

СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ

Речення з відокремленими членами

Відокремлені прикладки

1. Відокремлюються комами:

а) поширені прикладки, що стоять після іменників, до яких вони відносяться. Ліси шумлять, моє зелене віче (Л. Костенко);

б) поширені прикладки, які стоять перед пояснюваними іменниками, якщо прикладки мають обставинний відтінок. Мандрівник віяний , невблаганний час іде вперед... (Л. Дмитерко);

в) прикладки при особових займенниках незалежно від поширеності й позиції. Тайновидець , він одразу ж розгадує наші думки (О. Гончар). Ми, пілігрими вічності, мандрівники, стомилися і дуже хочем пить (Л. Костенко);

г) прикладки, що приєднуються за допомогою слів родом, на ім’я, так званий. Ой був у Січі козак, на прозвище Чалий (Народна творчість);

ґ) прикладки зі значенням причини, що приєднуються за допомогою сполучника як. Як справжній, органічно близький митець , Андрій Головко черпав свої теми з живих народних джерел... (О. Гончар). Але: Дітям А. Головко відомий як автор (= у ролі автора) оповідань «Пилипко» й «Червона хустина»;

д) прикладки, виражені загальними іменниками, якщо вони стосуються власних назв і стоять після них; перед власними назвами відокремлюються прикладки із причиновим або допустовим значенням. Гаврило, Підпарин тесть , вплів у сиву бороду жовтий кістяк руки (М. Коцюбинський). Поетеса величезної впливової сили, могутнього вияву правди й добра, Леся Українка належить до митців світового рівня.

2. Ставиться тире, якщо:

а) прикладка має значення уточнення й перед нею можна поставити слова а саме, тобто. Обидва отаманові сини — Петро й Роман — погинули за Україну (Ю. Мушкетик);

б) прикладці надається особливий смисл (частіше в кінці речення). «Енеіда» визначила одну з найхарактерніших артерій нашої літератури — двозначний гумор... (Є. Сверстюк);

в) прикладка стосується одного з однорідних членів речення. Тим часом Шахай частував гостей: братів Шворнів — розумного Саньку й пришелепкуватого Митьку;Макара — колишнього чередника, рудого велетня із страшними вусами, кудлатою червоною головою і з дитячими блакитними очима; Бубона Петра — найкращого у світі наводчика...; братів Василишиних — незрівнянних розвідників, телефоністів і у вільну годину музикантів; Вири вайлів — чотирьох соколів... (Ю. Яновський).