Довідник з української мови - Дудка О. О. 2010

СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ

Речення

Види речень за метою висловлювання. Розділові знаки в кінці речення

Речення — це синтаксична одиниця мови, що інтонаційно оформлена і виражає закінчену думку про факт чи явище дійсності, які є реальними, бажаними чи можливими за певних обставин.

Залежно від мети висловлювання речення бувають розповідними, спонукальними або питальними, а в кінці речень ставиться відповідно крапка або знак питання. Вже сумно вечір колір свій міняв з багряного на сизо-фіалковий. Вітай же нас ти з сонцем, голубами. Чи то не золоті джерела скресають під землею? (із тв. П.Тичини).

У розповідних реченнях повідомляється про щось або про когось, за їх допомогою щось описується, стверджується або заперечується. Топчуть ноги радісно і струнко сонні трави на вузькій межі (О. Теліга). Ніколи пить ворожі коні не будут ь воду у Дніпрі (В. Сосюра).

У спонукальних реченнях виражається наказ, вимога, заклик, побажання, порада, дозвіл, пересторога тощо; у них часто зустрічаються дієслова у формі наказового способу або в інфінітиві. Грай, моя пісне, як вітер сей грає (Леся Українка). Вивчайте, любіть свою мову, як світлу Вітчизну любіть... (В. Сосюра).

У питальних реченнях містяться запитання; часто в них уживаються питальні слова. Ой ти, дівчино, з горіха зерня, чом твоє серденько — колюче терня ? (І. Франко). Що бачу я в далекому просторі? (Леся Українка).

Питальні речення з окличною інтонацією, які не потребують відповіді, мають назву риторичних питань. Вони використовуються як засіб виразності мовлення, надання йому особливої емоційності. Чи є кращі між квітками та над веснянії? Чи є кращі в життю літа та над молодії? (Леся Українка).





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.