Довідник з української мови - Дудка О. О. 2010

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ

Вимова приголосних звуків та позначення їх на письмі

Основні випадки чергування у - в, і - й

Основні випадки чергування прийменників ув і префіксів у-в-

1. Щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови, у вживається:

а) між буквами на позначення приголосних. Приїду, було, до них у гостину — сидять укупці (Марко Вовчок);

б) на початку речення перед буквами на позначення приголосних. Учора відбулися загальні збори. У купі паперів був і потрібний документ;

в) перед в, ф, льв, св, те, хв і под. Є багато спільного у творчості цих письменників. Нитку треба складати увосьмеро;

г) після паузи (на письмі після розділових знаків) перед буквами на позначення приголосних. Це було, мені здається, у минулому році. Зараз головне — установити нове обладнання.

2. Щоб уникнути збігу голосних, в уживається:

а) між буквами на позначення голосних. Вона вчиться в аспірантурі, а він викладає математику в університеті;

б) на початку речення перед буквами на позначення голосних. В інституті відбулася науково-практична конференція;

в) після букв на позначення голосних перед буквами на позначення приголосних, крім в, ф, льв, св, те, хв і под. Вони познайомилися ще вдитинстві. Зранку підморозило, а вночі був дощ.

Зверніть увагу!

У і в не чергуються в словах, що вживаються тільки з у або в ( угода, укладач, уривок, утворення; ввічливість, вдумливість, взаємовплив, влада, вправа); у власних іменах ( Устименко, Власенко) та словах іншомовного походження ( уніфікація, узурпатор).





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.