Довідник з української мови - Дудка О. О. 2010

МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ

Дієслово

Безособові дієслова

Безособовими називаються дієслова, що позначають дію або стан безвідносно до діяча (особи чи предмета): дощить, щастить, сутеніє, хочеться.

Безособові дієслова означають природні та стихійні явища (мрячить, розвидняється, світає, замело, вигоріло, залило, засипало), фізичний і психічний стан людини (морозить, нудить, лихоманить, трясе, гнітить, кортить, (не) спиться, (не) лежиться, (не) віриться), уявлення про долю людини ((не) щастить, (не) таланить, (не) везе, (не) судилося), буття, існування (минулося, не стало) тощо.

Безособові дієслова не змінюються за особами, родами і числами. Вони мають форму 3-ї особи однини теперішнього і майбутнього часів (вечоріє, вечорітиме, буде вечоріти), середнього роду минулого часу й умовного способу (не стало, не стало б). Але насправді значень особи, роду і числа безособові дієслова не виражають, бо дія, яку вони позначають, відбувається незалежно від волі істоти. Тому безособове дієслово ніколи не поєднується з підметом. Воно завжди виступає головним членом безособового речення. А вже світає. Сумно, сумно, сумно благословляється на світ (Л. Костенко). Ой не спиться, не лежиться, і сон мене не бере (Народна творчість).

Серед безособових дієслів є такі, що мають тільки безособове значення (смеркається, світає, розвидняється, щастить), і такі, що вживаються в особовому і безособовому значеннях (Сонце пече нестерпно і в грудях у нього пече).

За допомогою суфікса –ся- від особових дієслів можуть утворюватися безособові: мріє - мріється, вірить - віриться, сидить - (не) сидиться.