Довідник з української мови - Дудка О. О. 2010

МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ

Дієслово

Неозначена форма дієслова (інфінітив)

Інфінітив — це дієслівна форма, яка означає дію або стан як процес без вказівки на спосіб, час, особу, число, рід і відповідає на питання що робити? що зробити?

Наприклад: допомагати, саджати, сказати.

Неозначена форма є найбільш загальним вираженням дії, саме тому вона вважається початковою формою дієслова.

Інфінітив — незмінювана форма. З усіх граматичних ознак йому властиві значення виду і перехідності/неперехідності (дієслова зустрічати, робити, піднімати — недоконаного виду, перехідні; зустріти, зробити, підняти — доконаного виду, перехідні; радіти, пливти, бігти — недоконаного виду, неперехідні; зрадіти, припливти, прибігти — доконаного виду, неперехідні).

Неозначена форма утворена за допомогою суфікса -ти (рідше - ть). Суфікс -ти вживається тоді, коли основа дієслова закінчується буквою на позначення приголосного (нес - ти, мог - ти). Якщо основа дієслова має кінцеву букву, що позначає голосний звук, можуть уживатися обидва суфікси (-ти і -ть). Без мрії не можна жити, не можна нікого любить (М. Сом). Згадувать багато, а писати мало (В. Симоненко). Найменше діло — балакать (Народна творчість). Хто хоче жить, ніколи не помре (В. Симоненко).

У науковому і діловому стилях неозначена форма вживається тільки із суфіксом -ти (призначити, зарахувати, інформувати), а варіант цього суфікса -тьпоряд з повним -ти поширений у розмовному мовленні, народній творчості, поезії.

Неозначені форми деяких дієслів можуть мати суфікси пестливості: спатоньки, спатусі, спатуні, їстки, їстоньки, їсточки. Пестливі форми інфінітива властиві усному мовленню та іноді вживаються в художній літературі. І сонце спатоньки зове у синє море... (Т. Шевченко). Як спатуняти [день] лягає, то корону золоту знімає (Г. Кирпа). Каже до невісточки свекруня: «Ти вже хочеш їстоньки, Віруню?» (Д. Білоус).

У реченні інфінітив може виступати в ролі головних і другорядних членів, а саме:

а) головним членом в односкладному реченні або частиною присудка у двоскладному. Запливти — і цяточкою стати (Л. Костенко). Сірий заєць почав думати про зиму (Ю. Яновський);

б) підметом. Хвалитися — не косити, рука не заболить (Народна творчість);

в) неузгодженим означенням. А під вечір зі штабу прийшов наказ відступати (М. Стельмах);

г) додатком. Шумить жито, співа, заохочує жит ь (П. Тичина);

ґ) обставиною. Федько йде змія однімать (В. Винниченко).