Ділова українська мова - І.М. Плотницька 2008
Розділ 6. Усне ділове мовлення
Складові культури управління
Культура управління - це складний і багатогранний комплекс проблем, які стоять перед адміністративно-управлінським апаратом. Культура управління включає в себе:
✵ уважне, зацікавлене ставлення до потреб і турбот персоналу;
✵ оперативний розгляд їх звертань і прохань;
✵ доброзичливий тон;
✵ повагу до людини.
Державний службовець, як і будь-яка службова особа, представляє орган, установу, підприємство, організацію і повинен дотримуватися таких етичних та мовленнєвих норм:
✵ увічливість - встати, коли зайшов відвідувач, привітатися, запропонувати сісти (“Сідайте, будь ласка”, або “Прошу сідати ”), після цього сісти самому, звернутися зі словами заохочення до початку розмови (“Я Вас слухаю ”, “Я Вас уважно слухаю ”);
✵ доброзичливість [повинен мати відповідний вираз обличчя, голос, манери, жести, тон розмови повинен бути спокійний, увічливий, толерантний (поблажливий, терпимий до чиїхось думок, поглядів) тощо];
✵ повага до відвідувача (манера спілкування має бути толерантною);
✵ відсутність фамільярності і перебільшеної казенної офіційності.
Етичні норми - своєрідні моральні “амортизатори”, які сприяють створенню товариської атмосфери, взаєморозуміння, взаємної поваги в колективі. Етика службових взаємин виключає прояви грубості, нетерпимості до думки інших, інтриги, неправдивість.
Неабияку роль у спілкуванні відіграє так звана технічна естетика (меблі, комп’ютер, телефон, ручка, олівець тощо повинні відповідати іміджу керівника, бути сучасними, стильними).
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.