Ділова українська мова - І.М. Плотницька 2008

Розділ 3. Граматична парадигма самостійних частин мови в ділових паперах

3.1. Іменник

Відмінювання іменників II відміни середнього роду

Нижче в таблиці подано буквені відмінкові закінчення іменників II відміни середнього роду. Через кому подаються різні закінчення в різних іменниках тієї самої групи. Паралельні закінчення в тих самих іменниках подано через похилу риску. Закінчення, що трапляються як винятки, взято в дужки. Знаком 0 показано нульове закінчення.

Відмінки

1. У місцевому відмінку однини іменники звичайно мають закінчення -і: у вікні, місті, селі, полі, житті, обличчі, оці, вусі, молоці, прізвищі, подвір’ї.

Але більшість іменників на -к(о) мають переважно закінчення -у: у війську, ліжку.

Закінчення -у з’являється й тоді, коли іменник вжито з прийменником по: по селу (і по селі), місту, полю.

2. У називному відмінку множини іменники мають закінчення -а: вікна, вуха, яблука, коліна, дена (від дно), моря, знання, прізвища. Тільки два іменники мають закінчення -і: очі і плечі.

3. У родовому відмінку множини іменники звичайно мають нульове закінчення (при цьому між двома кінцевими приголосними може з’являтися вставний о або е): яблук, слів, озер, вікон, очок, відер, ден (від дно), кілець, пальт, місць, століть, знань, питань, облич. У кінці слова нема подвоєння приголосних. М’який знак ставиться лише після літер, які позначають зубні звуки, після літер, які позначають шиплячі, м’який знак не пишеться.

Невелика кількість іменників має закінчення -ів: полів (рідко піль), морів, відкриттів, почуттів, життів, сприйняттів, подвір’їв, повір’їв, верхів’їв, міжгір’їв, сузір’їв, прислів’їв. Перед закінченням -ів подвоєння літер, які позначають приголосні, зберігається.

Два іменники мають закінчення -ей: очей (і віч), плечей (і пліч).

4. В орудному відмінку множини іменники звичайно мають закінчення -ами: селами, полями, знаннями.

Але два іменники мають закінчення -има: очима і плечима. Два іменники мають паралельні закінчення: крилами і крильми, колінами і коліньми.

5. Іменники тім’я і вим’я, що звичайно відмінюються, як життя, в родовому, давальному й місцевому відмінках однини можуть приймати суфікс -ен-: тімені, вимені.