Ділова українська мова - І.М. Плотницька 2008

ДОДАТКИ

Додаток 4

Тести з ділової української мови

Тестові завдання містять запитання і варіанти відповідей. Потрібно вибрати правильний варіант відповіді.

1. Документ, який містить перелік осіб, предметів з метою інформування або реєстрації, - це:

а) список;

б) таблиця.

2. Документ інформаційного характеру, який описує і встановлює факти, події, - це:

а) довідка;

б) розписка.

3. Правила - це:

а) правовий акт, який визначає основні правила організації та діяльності державних органів, структурних підрозділів органу, а також установ, організацій і підприємств (філій), що їм підпорядковуються;

б) правовий акт, який створюється органами державного управління для встановлення правил, що регулюють організаційні, науково-технічні, технологічні, фінансові та інші спеціальні сторони діяльності та відносин установ, закладів, підприємств, службових осіб;

в) службові документи організаційного характеру, в яких викладаються настанови або вимоги, що регламентують певний порядок будь-яких дій, поведінки.

4. Документи, які визначають організаційно-правове становище працівника у структурному підрозділі, що забезпечує умови для його ефективної праці, - це:

а) посадові інструкції;

б) інструкції з техніки безпеки;

в) інструкції з експлуатації різного обладнання.

5. Як правильно перекладається з російської мови на українську слово мероприятие:

а) захід;

б) міроприємство.

6. Система мовних елементів, способів їх відбору й уживання, об’єднаних певним функціональним призначенням, - це:

а) стиль;

б) норма;

в) мова.

7. До книжних стилів сучасної української літературної мови належать:

а) публіцистичний, науковий, офіційно-діловий стиль, стиль художньої літератури;

б) публіцистичний, науковий, офіційно-діловий стиль, стиль художньої літератури, уснорозмовний (розмовно-побутовий) стиль;

в) публіцистичний, науковий, офіційно-діловий стиль.

8. Офіційно-діловий стиль обслуговує сферу стосунків:

а) ділових (місцевого, галузевого, державного діловодства), юридично-правових, виробничо-економічних, дипломатичних;

б) ділових (місцевого, галузевого, державного діловодства) та юридично-правових;

в) виробничо-економічних і дипломатичних.

9. Як правильно перекладається з російської мови на українську по Грушевскому, по формуле:

а) за Грушевським, за формулою;

б) по Грушевському, по формулі?

10. Ділове мовлення має вираження:

а) в усній і писемній формі;

б) в усній формі;

в) у писемній формі.

11. Числівник один узгоджується з іменником:

а) у роді, числі;

б) у роді, числі, відмінку;

в) у числі, відмінку.

12. Числівники тисяча, мільйон, мільярд у всіх формах вимагають від іменників:

а) Р. в. мн.;

б) Н. в. мн.;

в) Р.в. одн.

13. У словах, другий компонент яких починається на приголосний, виступають компоненти:

а) двох-, трьох-, чотирьох-;

б) дво-, три-, чотири-;

в) два-, три-, чотири-.

14. Документи, що функціонують у сфері управління, називаються:

а) розпорядчими;

б) організаційними;

в) організаційно-розпорядчими.

15. В офіційно-діловому стилі посади, професії, звання жінок позначаються, як правило, іменниками:

а) чоловічого роду;

б) жіночого роду;

в) чоловічого і жіночого роду.

16. Якщо іменник чоловічого роду вживається на позначення жінки й ім’я особи при цьому не називається, то узгоджене означення і дієслово-присудок чоловічого роду минулого часу ставляться у формі:

а) чоловічого роду;

б) жіночого роду.

17. Протокол має реквізит:

а) повістка денна;

б) порядок денний.

18. Документ, адресований керівникові даної чи вищої установи з інформацією про ситуацію, що склалася, про

наявні факти, явища, про виконану роботу з висновками та пропозиціями автора, - це:

а) пояснювальна записка;

б) доповідна записка.

19. Документ, у якому з’ясовується зміст певних положень основного документа (плану, звіту, проекту тощо) або пояснюється причини певного факту, вчинку, події, - це:

а) доповідна записка;

б) пояснювальна записка.

20. Документ, у якому завжди відсутній реквізит назва документа, - це:

а) лист;

б) оголошення.

21. Службові листи пишуть на чистому бланку або аркуші паперу:

а) лише з лицьового боку;

б) з обох боків.

22. Як перекладається з російської мови на українську: комиссия по составлению резолюции, курсы по изучению деловодства:

а) комісія по складанню резолюції, курси по вивченню діловодства;

б) комісія для складання резолюції, курси для вивчення діловодства?

23. Які прийменники використовуються у діловому мовленні:

а) протягом (години) або в(у)продовж (години);

б) на протязі (години)?

24. Як перекладається з російської мови на українську: по окончании академии, по прибытии, по получении:

а) після закінчення академії, після прибуття, після отримання;

б) по закінченні академії, по прибутті, по отриманні?

25. У діловому мовленні використовується прийменник:

а) незважаючи на;

б) попри.

26. Письмове повноваження, що видається установою (організацією, підприємством) або окремою особою іншій для подання третій особі (установі, організації) при здійсненні певних юридичних дій, одержанні грошей або матеріальних цінностей, - це доручення:

а) службове;

б) особисте.

27. Найчастіше довідки оформляються на бланках формату:

а) А5;

б) А4.

28. Після стандартних скорочень значень метричних мір (м, см, мм, дм та ін.) крапка:

а) не ставиться;

б) ставиться.

29. На голосну, якщо вона не початкова в слові, та на м’який знак (ь) слова:

а) скорочуються;

б) не скорочуються.

30. При збігу двох однакових приголосних скорочення робиться:

а) після першої (відмін, успіхи);

б) після другої (відмінн. успіхи).

31. Коли збігаються дві приголосні, скорочення можна робити:

а) після другої: держави.;

б) після першої: : держав.;

в) після першої і після другої: держав, і держави.

32. Слова Держбанк, Нацбанк, облдержадміністрація утворені поєднанням:

а) початкових частин слів;

б) початкового складу (початкових складів) одного (двох) слів і цілого іншого слова;

в) початкових частин слів і кінцевої частини слова (мішаний тип).

33. Телефонна розмова має вестись у формі:

а) діалогу;

б) монологу.

34. Якщо сталося роз’єднання з технічних причин, відновлює зв’язок той,

а) хто телефонував;

б) кому телефонували.

35. Якою формою мовлення представлено офіційно-діловий стиль:

а) усною;

б) писемною;

в) усною та писемною?

36. Під час знайомства називають спочатку:

а) ім’я, по батькові, прізвище;

б) посаду.

37. Яка форма кличного відмінка є нормативною:

а) Олеже;

б) Олегу?

38. Нумерація сторінок починається:

а) з другої сторінки;

б) з першої сторінки.

39. Якщо текст документа друкується з одного боку аркуша, номери проставляються посередині:

а) верхнього поля аркуша арабськими цифрами на відстані не менше 10 мм від краю;

б) нижнього поля аркуша арабськими цифрами на відстані не менше 10 мм від краю;

40. Як правильно перекладається з російської мови на українську слово профессиональный:

а) професійний;

б) професійний (від професія), професіональний (від професіонал);

в) професіональний?

41. На телеграфний запит треба дати відповідь:

а) протягом 10-ти днів;

б) протягом 3-х днів.

42. При складанні алфавітного списку ім’я та по батькові (або ініціали) ставляться:

а) після прізвища;

б) перед прізвищем.

43. Як перекладається з російської мови на українську бывший:

а) бувший;

б) колишній.

44. Прізвище особи, яка звертається із заявою, має форму:

а) родового відмінка з прийменником;

б) родового відмінка без прийменника;

в) знахідного відмінка.

45. Посадова особа, яка тимчасово виконує чиїсь обов’язки, тобто заміщає відсутнього керівника, - це:

а) заступник;

б) замісник;

в) помічник.

46. Документи поділяються на стандартні та нестандартні

за:

а) призначенням;

б) структурними ознаками;

в) походженням.

47. Доручення поділяються на:

а) офіційні;

б) особисті;

в) офіційні й особисті.

48. Документ, який засвідчує біографічні та юридичні факти, діяльність окремих службових осіб і видається підприємством, установою, організацією на вимогу працівника, - це:

а) розписка;

б) автобіографія;

в) характеристика.

49. Не лише розпорядче, а й виховне значення має один із найпоширеніших документів:

а) наказ;

б) відзив;

в) звіт.

50. Чи можна вводити у діловий текст іншомовні слова, коли є відповідники в українській мові:

а) так;

б) ні?

51. Документ, що фіксує домовленість між двома чи кількома партнерами, - це:

а) договір;

б) акт;

в) накладна.

52. Чи допускається у термінології та діловодстві взаємозаміна іменників “рада” і “порада”:

а) так;

б) ні?

53. Акт - це документ правової чинності. Виділяють акти:

а) законодавчі;

б) адміністративні;

в) законодавчі й адміністративні.

54. Розпорядження видають:

а) організації;

б) службові особи;

в) організації, установи, службові особи.

55. Документ, який містить перелік цифрових даних і є наочною формою фактичного матеріалу, - це:

а) список;

б) відомість;

в) таблиця.

56. Найпоширенішою частиною мови в ділових паперах є:

а) дієслово теперішнього часу 1-ї чи 3-ї особи множини;

б) дієслово теперішнього часу 1-ї чи 3-ї особи однини;

в) дієслово минулого часу множини.

57. У ділових документах однозначність, узагальненість змісту забезпечують іменники:

а) абстрактні;

б) конкретні;

в) віддієслівні.

58. Для ділових паперів найхарактернішими є речення:

а) складносурядні;

б) складнопідрядні;

в) безсполучникові.

59. “Я, Петренко Марія Іванівна, одержала 10 комп’ютерів...”, - так починається:

а) розписка;

б) пояснювальна записка;

в) довідка.

60. Документи класифікуються на організаційні, розпорядчі, інформаційні, колегіальних органів, кадрові, обліково-фінансові, господарсько-договірні:

а) за призначенням;

б) за походженням;

в) за напрямом.

61. За строками зберігання документи класифікуються на:

а) постійного зберігання, тривалого (понад 10 років) і тимчасового (до 10 років);

б) оригінали, копії;

в) односкладові, складні.

62. Документи поділяються на секретні, цілком секретні, для службового користування, для загального користування:

а) за терміном виконання;

б) за ступенем гласності;

в) за формою.

63. Достовірним текст документа є тоді, коли:

а) викладені в ньому факти відображають справжній стан речей;

б) у ньому не допускається подвійне тлумачення слів та виразів;

в) зміст вичерпує всі обставини справи.

64. Повним текст документа є тоді, коли:

а) викладені в ньому факти відображають справжній стан речей;

б) у ньому не допускається подвійне тлумачення слів і виразів;

в) зміст вичерпує всі обставини справи.

65. Посадова особа, яка займається дипломатичною діяльністю, називається:

а) дипломантом;

б) дипломатом;

в) дипломником.

66. Документ, у якому в письмовій формі подається повідомлення про виконання якоїсь роботи, - це:

а) план;

б) звіт;

в) доповідна записка.

67. Нова система нумерації базується на використанні:

а) лише арабських цифр;

б) знаків різних типів (римських та арабських цифр, великих і малих літер).

68. Який документ може бути поясненням або доповненням до основного документа (звіту, проекту тощо):

а) розписка;

б) доповідна записка;

в) пояснювальна записка?

69. Термінове повідомлення, яке передано по телефону і не потребує особливого оформлення, - це:

а) телеграма;

б) телефакс;

в) телефонограма.

70. Чи повинно зберігати однакову форму складно-скорочене слово в тексті документа:

а) так;

б) ні?

71. Обов’язковим(и) реквізитом(ами) будь-якого документа є:

а) дата і підпис;

б) підпис;

в) печатка.

72. Аркуш паперу з відтвореними на ньому реквізитами, що містять постійну інформацію, - це:

а) бланк;

б) взірець;

в) формуляр.

73. Писемна мова у діловому стилі:

а) монологічна;

б) полілогічна;

в) діалогічна.

74. Затвердження документа відбувається:

а) до підписання;

б) після підписання;

в) під час підписання.

75. Числове позначення послідовності розміщення складових частин тексту називається:

а) нумерацією;

б) рубрикацією;

в) поділом на абзаци.

76. 1. Вибір потрібної конструкції саме в даному конкретному випадку.

2. Заповнення формуляра.

3. Побудова за готовими зразками тих словосполучень і речень, які не передбачені формулярами бланків.

Такі операції містить процес укладання документів:

а) з низьким рівнем стандартизації;

б) з високим рівнем стандартизації;

в) нестандартизованих.

77. Статистичними і текстовими можуть бути:

а) звіти;

б) протоколи;

в) характеристики.

78. Відомчими і міжвідомчими бувають:

а) інструкції;

б) резолюції;

в) розпорядження.

79. Службові листи складаються:

а) зі вступу, аргументації, висновків;

б) зі вступу, основної частини, висновків;

в) зі вступу, висновків.

80. Розмову двох осіб називають:

а) монологом;

б) діалогом;

в) полілогом.

81. У ділових паперах використовується:

а) наукова лексика;

б) розмовна лексика;

в) офіційно-ділова лексика.

82. Стислий життєпис особи, складений нею, - це:

а) автобіографія;

б) характеристика;

в) пояснювальна записка.

83. Як перекладається з російської мови на українську: по-моему, по-нашему:

а) як на мене, на нашу думку;

б) по-моєму, по-нашому?

84. Числівники тисяча, мільйон, мільярд у всіх формах вимагають від іменників форми:

а) Р. в. мн.;

б) Н. в. мн.;

в) Р. в. одн.

85. Як перекладається з російської мови на українську по недоразумению, по ошибке:

а) через непорозуміння, через помилку, помилково;

б) по непорозумінню, із-за помилки?

86. Як перекладається з російської мови на українську по правилам, по схеме:

а) по правилах, по схемі;

б) за правилами, за схемою?

87. У діловому мовленні з іменником заходи на позначення мети вживається прийменник:

а) щодо;

б) до;

в) для.

88. Описуючи книгу, вказують: автора (або авторів), назву, місце, видавництво і рік видання, кількість сторінок (або номер відсилкової сторінки) таким чином:

а) Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо / Уклад. Я.Б. Тимошенко. - К.: Либідь, 1991. - 256 с.;

б) Антоненко-Давидович Б.Д. “Як ми говоримо” / Уклад. Я.Б. Тимошенко. - К.: Либідь, 1991. - 256 с.;

в) Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо // Уклад. Я.Б. Тимошенко. - К.: Либідь, 1991. - 256 с.

89. Якщо авторів більше від чотирьох, їх вказують так:

а) Порадник ділової людини. Рос.-укр. слов. -довід. / Уклад. О.М. Хоренга, Ю.С. Комков та ін. - К., 1995;

б) “Порадник ділової людини”. Рос.-укр. слов. -довід. / Уклад. О.М. Хоренга, Ю.С. Комков та ін. - К., 1995;

в) Порадник ділової людини. Рос.-укр. слов. -довід. // Уклад. О.М. Хоренга, Ю.С. Комков та ін. - К., 1995.

90. Описуючи періодичне видання (журнал, газету) вказують: автора, назву статті, назву періодичного видання, рік видання, номер (або місяць и число для газети), відсилкові сторінки (для журналу) таким чином:

а) Леліков Г. Організаційно-правове вдосконалення державної служби // Вісн. УАДУ. - 1999. - № 4. - С. 13-19;

б) Леліков Г. “Організаційно-правове вдосконалення державної служби” // Вісн. УАДУ. - 1999. - № 4. - С. 13-19;

в) Леліков Г. Організаційно-правове вдосконалення державної служби / Вісн. УАДУ. - 1999. - № 4. - С. 13-19.

91. Цитати виділяються:

а) лапками;

б) тире;

в) двокрапкою.

92. Якщо цитата супроводжується словами автора, то вона оформляється як:

а) пряма мова;

б) невласне пряма мова;

в) чужа мова.

93. Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставиться:

а) двокрапка, а пряма мова береться в лапки. А: ”П”;

б) тире, а пряма мова береться в лапки. А - ”П”;

в) крапка, а пряма мова береться в лапки. А. ”П”;

94. Якщо пряма мова стоїть перед словами автора, то після неї ставиться

а) кома, знак оклику, знак питання, багатокрапка чи тире; слова автора пишуться з малої літери. “П(!) (?) “ - а; “П”, - а;

б) кома; слова автора пишуться з малої літери. “П,“ - а; “П”, - а;

в) тире; слова автора пишуться з малої літери. “П“ - а; “П”, - а.

95. Якщо слова автора розривають пряму мову, то перед ними ставиться

а) кома, багатокрапка чи тире, а після них - кома й тире, якщо перша частина прямої мови не є закінченим реченням. “П, (...) - а, - п”;

б) кома, багатокрапка чи тире, а після них - тире, якщо перша частина прямої мови не є закінченим реченням. “П - а - п”;

в) кома, багатокрапка чи тире, а після них - кома, якщо перша частина прямої мови не є закінченим реченням. “П, а, п”.

96. Якщо слова автора розривають пряму мову, то перед ними ставиться:

а) кома, знак оклику, знак питання, багатокрапка чи тире, а після них - крапка й тире; продовження прямої мови - з великої літери, якщо перша частина прямої мови - закінчене речення. “П (!) (?) (...) - а, - П”;

б) кома, а після них - крапка й тире; продовження прямої мови - з великої літери, якщо перша частина прямої мови - закінчене речення. “П, а. - П”;

б) тире, а після них - крапка й тире; продовження прямої мови - з великої літери, якщо перша частина прямої мови - закінчене речення. “П - а. - П”.

97. Якщо слова автора всередині прямої мови розпадаються на дві частини, одна з яких стосується першої частини прямої мови, а друга - другої частини прямої мови, то перед другою частиною:

а) ставиться двокрапка й тире, а перше слово прямої мови пишеться з великої літери, наприклад: “П, - а. А: - П”;

б) ставиться двокрапка, а перше слово прямої мови пишеться з великої літери, наприклад: “П, - а. А: П”;

в) ставиться тире, а перше слово прямої мови пишеться з великої літери, наприклад: “П, - а. А - П”.