ь пишуть

ь не пишуть

1. Після літер д, т, з, с, ц, л, н у кін­ці слова для позначення їхньої м’якості (молодь, юність, сидять, десь, паморозь, швець, земель, кінь) та всередині слів перед буквами, що позначають тверді приголосні звуки (близько, восьмий, батько, донька).

1. Після букв, що позначають губні та шиплячі звуки (б, п, в, м, ф, ж, ч,

ш): любов, голуб, сім, розкіш, ріж, нічка, турбуєшся.

2. Усередині слів після літер на по­значення м’яких приголосних перед о: льон, сьомий, тьохкати, п’ятьох.

2. Після літери р у кінці складу і слова: бібліотекар, буквар, тепер, календар, чотирма, перевір.

3. У прикметникових суфіксах -ськ-, -цьк-, -зьк-: український, київський, козацький, французький.

3. Між двома однаковими літера­ми, що позначають м’які подовжені приголосні: знання, зілля, навчан­ня, стаття.

4. Після букви н у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-:

серденько, калинонька, тихесень­кий, ріднюсінький, свіжісінький.

4. Між двома літерами на позначен­ня м’яких приголосних звуків — м’якість першого з них зумовлена впливом наступного м’якого приго­лосного: кузня, гордість, майбутнє, кінця.

5. У буквосполученнях льц, ньц, ньч, льч, що походять із льк, ньк: Гальці, Гальчин (із Галька), неньці, неньчин (із ненька).

5. У буквосполученнях лц, нц, лч, нч, які походять із лк, нк: рибалці, рибалчин (із рибалка), матінці, ма­тінчин (із матінка).

6. Усередині слова після букви л пе­ред буквами, що позначають м’які приголосні звуки: сільський, Ользі, ковальський, пальці, їдальня.

6. Після букви н перед шиплячими та суфіксами -ськ-, -ств-: тонший, Уманщина, кінчик, громадянство.

7. Перед суфіксом -ся після літери т у третій особі однини і множини дієслів дійсного і наказового спосо­бу: зустрічається, зупиняється, по­сунься.

7. Після літери л у суфіксах -алн-, -или-: держално, ціпилно (але дер­жальце).

8. У прізвищах після літер д, т, н пе­ред суфіксами -чук-, -ченк-, -чишин: Радчук, Радченко, Гринчишин.

9. На межі частин складних числів­ників: п’ятнадцять, шістдесят, дев’ятсот.