Шевченківський збірник диктантів з української мови 5—11 класи - До 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка - 2014 рік

11 клас

Неспокій

Тарас не писав так багато, так гнівно і так одверто. Йому здавалося, він стоїть на розпуттях велелюдних і звертається до всіх.

Він палко картає ворогів — явних і потаємних, а до друзів, братів знедолених своїх, промовляє найріднішими, найтеплішими словами.

Всі його думки, його переконання, його віра виливались у цих творах, що нестримно тепер писав їх — і в «Посланії», і в «Кавказі», і в «Єретику», і в «Давидових псалмах».

...Що він, зі своїм власним неспокійним життям, зі своєю щербатою долею? Коли не спить він ночами, коли ходить довгими і нелегкими шляхами, він живе тисячами життів тисяч людей, він боліє болями кожного і сподівається, і вірить за кожного, і він хоче, щоб кожен почув його заклик до борні.

А чи знатимуть вони, ці люди — його народ, про його любов, про його думи, його страждання за нього? Чи згадають, чи спом’януть, коли не буде його на світі?

Що смерть? Не страшно вмерти, коли знаєш, що народ повстав, розбив кайдани на руках і ногах своїх і виборов жадану волю.

Він лежатиме тут, на високій горі над Дніпром, а з могили, хто вийде на неї, буде видно ген-ген усю Україну — буде видно, як жити тут люди в новій великій і вольній сім’ї!

Повстань же, мій народ!

За О. Іваненко,

200 слів