Соціологія короткий енциклопедичний словник - 2020

ГРУПА МАЛА

ГРУПА МАЛА — соціальна група, члени якої безпосередньо взаємодіють між собою. Кількісний склад Г. м. не перевищує кількох десятків чоловік. Сукупність Г. м., які функціонують у різних галузях життєдіяльності суспільства, визначає соціальне мікросередовище, що безпосередньо впливає на формування і розвиток особистості.

Уперше до сист. дослідження Г. м. звернувся на поч. XX ст. амер соціолог Ч. Кулі. Подальші дослідження Г. м. розвивалися в межах впливових напрямів зх. соціології і соціальної психології (мікросоціологія, інтеракціонізм, теорія поля К. Левіна). У цих дослідженнях було відкрито низку феноменів групової свідомості і взаємодій: ефект присутності групи і його вплив на індивідуальну діяльність, груповий тиск і конформізм, соціометрична і рольова структура групи, групова динаміка тощо.

Г. м. можна кваліфікувати за такими критеріями: способом організації — зовнішньо організовані і такі, що організуються самі, формально фіксовані і неформальні групи; головними сферами функціонування — виробничі, навчальні, родинні, дружні тощо, строком функціонування - короткочасні і постійні; складом — елементарні, неподільні (не більше 7 — 10 чол.) і складні, складені (до 40 — 50 членів), у які об'єднуються кілька елементарних груп. За психол. критеріями вирізняють типи Г. м. з різними рівнями згрупованості, різною груповою атмосферою (демокр., авторитарні, стихійні) тощо.

Структура Г. м. зумовлюється специфікою групової діяльності, від якої залежить розподіл у групі ролей, інф, потоків, міжособистісних стосунків. Вирізняють формальну і неформальну, статичну і динамічну, внутрішню і зовнішню структури Г. м. Останню обумовлюють зв'язки і стосунки Г. м. із зовнішнім соціальним середовищем, вона за своєю сутністю становить структуру видів діяльності групи. Чим більшою мірою розвинена ця структура, тим ширші сусп. зв'язки Г. м. і тим більше передумов для залучення її членів до активної соціальної діяльності. Ефективність цієї діяльності залежить від ступеня ідентифікації особи з групою. Соціальний механізм ідентифікації ґрунтується на нормативно — ціннісній регуляції поведінки членів групи. Виконання чи невиконання певних групових вимог викликає відповідні заохочення або санкції. Як соціально — психол. механізм ідентифікації діють засоби спілкування: навіювання, переконання, наслідування і активне, свідоме сприйняття впливу групи.

Важливий аспект соціол. дослідження Г. м. — аналіз опосередкованої функції соціального мікросередовища в процесі взаємодії особи і суспільства. Ця функція пов'язана з трансформацією потреб суспільства, великих соціальних груп у певні зразки поведінки. Упродовж усього життя індивіда відбуваються послідовні зміни у його найближчому середовищі. Спершу родина, згодом первинні навчальні й трудові колективи суттєво впливають на становище особи в суспільстві.