Безпека життєдіяльності - Я. І. Бедрій 2009
1. ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
1.5. Психологічні властивості людини
1.5.3. Увага
Увага — це психологічний стан, який характеризує інтенсивність пізнавальної діяльності та міру зосередженості на відносно малій (дії, предметі, праці, явищі), який стає усвідомленим та концентрує на собі психологічні і фізичні зусилля людини протягом певного відтинку часу.
Увага — це концентрація свідомості на певному об'єкті чи діяльності з одночасним відвертанням від всього іншого; фізіологічною основою уваги є осередок оптимального збудження певної ділянки кори великих півкуль головного мозку.
Людська свідомість постійно спрямована на якісь об'єкти, думки чи діяльність. Увага пов'язана з волею. Залежно від волі увага буває активною і пасивною.
Пасивна увага виникає без свідомого вольового зусилля під впливом зовнішніх подразників і триває доти, поки вони діють (сильний звук, світло тощо). Це низька форма уваги, яка виникає за законом орієнтовного рефлексу і є спільною для людини і тварини.
Активна увага — свідома увага, яка вимагає вольового зусилля і завжди спрямована на сприйняття об'єктів і явищ з наперед поставленою метою (праця оператора).
Пасивна й активна увага взаємодіють і доповнюють одна одну.
Активна увага, вимагаючи вольового зусилля і нервового напруження, швидше втомлює людину.
Розрізняють зовнішньо спрямовану (табло приладів) і внутрішньо спрямовану (думки, переживання) увагу.
Обсяг уваги — кількість об'єктів, котрі можуть бути сприйняті одночасно і досить чітко.
Звичайно люди на охоплює поглядом 6 — 8 об'єктів, при виконанні певної роботи — 2 — 3 об'єкта. Обсяг уваги пов'язаний з розподілом уваги.
Розподіл уваги — це здатність людини зосередити увагу на декількох об'єктах чи одночасно виконувати дві і більше дій.
Швидкість переключення уваги — здатність швидко змінювати об'єкти, на яких спрямована увага, швидкість переходу від одного виду діяльності до іншого, що вдосконалюється в процесі профдіяльності і підвищує надійність робітників в критичній ситуації. Для безпеки праці велике значення має обачність, тобто здатність бачити те, що необхідно у дану мить.
Основа обачності — розподіл і переключення уваги, що забезпечує своєчасне визначення можливості ускладнення ситуації і правильну послідовність дій, що запобігають аварійним ситуаціям. Інтенсивність і стійкість уваги — важливі якості людини.
Інтенсивність уваги — це ступінь її напруження при сприйнятті об'єкта: із збільшенням інтенсивності уваги сприйняття стає повнішим і чіткішим.
Стійкість уваги — утримання необхідної інтенсивності уваги протягом тривалого часу, що залежить від ступеня тренованості людини.
Неуважність — протилежна стійкості уваги і умовно поділяється натри ступеня:
— неуважність через слабкість та нестійкість активної уваги як результат неготовності діяти;
— надмірна інтенсивність і трудність переключення уваги як результат зосередження на певному різновиді діяльності, питаннях чи проблемах під впливом надмірних особистих переживань;
— слабка інтенсивність уваги при перевтомі, у хворобливому стані чи після вживання алкоголю, що характеризується слабкою концентрацією і ще більш слабким переключенням;
Найчастіше увага знижується при перевтомі.
Правила тренування уваги:
— уважно виконувати роботу завжди і в будь-якій ситуації;
— зосереджувати увагу в будь-який момент на певному предметі чи діяльності;
— ставитися з зацікавленням до предмета чи роботи, що підвищує увагу;
— чітка організація праці і здоровий психологічний клімат в колективі;
— дисциплінованість, рішучість і наполегливість;
— постійні вольові зусилля.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.