Психологія - Навчальний посібник - Варій М. Й. 2009

ОСОБИСТІСТЬ ТА ЇЇ ПСИХІКА

Концепція психоенергетичної цілісності особистості

Під час свого становлення як особистості індивід є об’єктом соціального впливу і суб’єктом цілеспрямованого пізнання та перетворення об’єктивної дійсності й самого себе. У процесі розвитку особистості людина оволодіває засобами людської діяльності та спілкування, мовою, у неї формуються вищі психічні функції, свідомість, воля, самосвідомість, вона стає суб’єктом активного цілеспрямованого пізнання й перетворення навколишнього соціального та природного середовища. У неї виникає здатність до самовдосконалення, самотворення власної особистості в процесі самопізнання, самовиховання та самонавчання, вона вступає у «суб’єкт-суб’єктні» стосунки з іншими людьми.

Отже, під особистістю розуміємо конкретну людину, яка:

✵ належить до певного суспільства й соціальної групи;

✵ усвідомлює своє ставлення до навколишнього середовища, народу і до самої себе;

✵ займається певною діяльністю;

✵ вирізняється своєрідними особливостями поведінки й діяльності;

Індивідуальність виявляється в рисах характеру, темпераменті, звичках, переважаючих інтересах як пізнавальних процесів, у здібностях, індивідуальному стилі діяльності. Так само, як поняття індивід і особистість не є тотожними, особистість та індивідуальність також не тотожні, хоча й утворюють єдність. Індивідуальність забезпечує властивий тільки конкретній особистості стиль взаємозв’язків із навколишньою дійсністю. Індивідуальною є кожна людина, але індивідуальність одних виявляється яскраво, інших - малопомітно.

Індивідуальність особистості окремо виявляється в неповторному вияві утворень її інтелектуальної, емоційної та вольової сфери чи одразу в усіх сферах психічної діяльності. Проте цього ще недостатньо, щоб адекватно відобразити структуру особистості, оскільки залишається не з’ясованим співвідношення біологічного й соціального в психічному розвиткові індивіда. Щодо зв’язків біологічного й психічного, то важко сформулювати універсальний принцип, який би був правильним для всіх випадків. Ці зв’язки багатопланові й багатогранні.

Ще більш різноманітне та багатопланове відношення психічного й соціального. Психічні властивості особистості відчувають на собі вплив соціальних чинників, які постають як зовнішнє психічне. Однак тріада біологічне-психічне-соціальне по-різному діє в структурі особистості та співвідноситься на різних ступенях її розвитку, у різній діяльності і за різних обставин.

Психічна структура особистості складається з таких під структур: а) біопсихічної; б) ментально-психічної; в) інтраіндивідуальної; г) соціо-психічної; д) свідомість-самосвідомість .

Відмінні ознаки особистості:

✵ свідомість;

✵ самосвідомість;

✵ саморегулювання, тобто процес управління своєю поведінкою й діяльністю;

✵ активність, що виявляється в конкретній діяльності; але діяльність може мати й антигромадський характер, тоді таку людину називають асоціальною особистістю;

✵ особливості перебігу психічних процесів (відчуття, сприйняття, пам’ять, мислення, уява, увага);

✵ індивідуальність;

✵ соціальний статус, тобто становище особистості в системі міжособистісних відносин, яке визначає її права, обов’язки, привілеї. Статус особистості задається наявною системою суспільних відносин і об’єктивно визначається місцем особистості в соціальній структурі. Він є її об’єктивною характеристикою, але може усвідомлюватись адекватно чи неадекватно, активно чи пасивно, цілковито, частково або зовсім не усвідомлюватись.

ПОЗИЦІЯ особистості характеризує суб’єктивний-активний, діяльний бік становища особистості у структурі суспільства. У складних за своєю природою суспільних відносинах кожна особистість може займати кілька позицій, що відрізняються одна від одної своїм значенням, визначеністю та іншими ознаками;

✵ соціальна роль - спосіб поведінки особистості залежно від її статусу або позиції у суспільстві, конкретному колективі чи соціальній групі. За визначенням І.С. Кона, роль особистості - це соціальна функція, нормативно схвалений спосіб поведінки, якої очікують від кожного, хто займає цю позицію. Ці очікування визначають загальні контури соціальної ролі й не залежать від свідомості та поведінки конкретного індивіда. Вони подані йому як те, що є зовнішнім, більш або менш обов’язковим;

✵ ранг - це престиж, репутація, авторитет, популярність у групі, колективі, суспільстві.

✵ самовизначення, тобто усвідомлення власних інтересів, свого місця в житті та суспільстві, а також своїх можливостей, потреб, цілей і цінностей тощо;

✵ самовираження - вияв здібностей, сутнісних сил, особистісних властивостей, якостей та особливостей;

✵ самоствердження - закріплення у свідомості навколишніх своєї значущості, вагомості; реалізація власних цілей через подолання перепон.

Контрольні питання:

✵ Що розуміють під поняттям «людина»?

✵ У чому сутність людської психіки?

✵ У чому виявляється багаторівневість психіки?

✵ Що таке несвідомий рівень людської психіки?

✵ Як функціонує підсвідомий рівень людської психіки?

✵ Які ознаки людської свідомості?

✵ Що таке над свідомий рівень людської психіки?

✵ У чому полягає багатосистемність психіки?

✵ Які властивості людської психіки?

✵ Що таке психічне?

✵ Яка різниця між зовнішнім і внутрішнім психічним? Яким чином вони взаємодіють?

✵ Що розуміють під психоенергією та психоенергетичним потенціалом?

✵ Що таке механізми психіки?

✵ У чому полягає психоенергетична концепція особистості?

✵ Яка психічна структура особистості в цій концепції?

Література:

Абульханова- Славская К. А. Деятельность и психология личности. - М,: Наука, 1980 Асмолов А. Г, Психология личности. Принципы общепсихологического анализа. - М.: Изд- во Моск. ун-та, 1990.

Бессознательное. Природа, функции, методы исследования: В 3-х томах. - Т. 1. - Тбилиси, 1978.

Варій М. Й. Соціальна психіка нації: Наукова монографія. - Львів: Сполом, 2002.

Варій М. Й. Загальна психологія: Навч. посібник / Для студ. психол. і педагог.

спеціальностей. - Львів: Край, 2005.

Винницький О. Р. Мозок і парапсихологія: Монографія. - К.: Поліграфкнига, 1996.

Вичев В. Мораль и социальная психика. - М,: Прогресс, 1978.

Грофф С. За пределами мозга, - М.: Изд-во Моск. трансперсонального центра, 1993.

Донченко Е. А. Социэтальная психика. - К.: Наукова думка, 1994.

Загальна психологія: Підруч. для студ. вищ. навч. закладів / За заг. ред. акад.

С. Д. Максименка. - К.: Форум, 2000.

Загальна психологія: Навч. посібник /О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. - К.: А. Г. Н., 2002.

Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М., Политиздат, 1975.

Марищук В. Л. Резервы человеческой психики: Введение в психологию активности. - М,:

Политиздат, 1989.

Основи психології / За заг. ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. - К.: Либідь, 1996. Петровский В. А. Личность в психологии: парадигма субъектности. - Ростов на Дону: Феникс, 1996.

Психология XXI века: Учеб. для вузов / Под ред. В. Н. Дружинина. - М.: ПЕР СЭ, 2003. Тайны сознания и бессознательного: Хрестоматия / Сост. К. В. Сельченок. - Минск: Харвест, 1988.

Франкл В. Человек в поисках смысла. - М., 1990.

Фрейджер Р., Фейдимен Д. Личность. Теории, упражнения, эксперименты / Пер. с англ. - СПб.: Прайм- ЕВРОЗНАК, 2004.

Фройд 3. Психология бессознательного. - М,: Прогресс, 1990. Фромм Э. Душа человека. - М.: Республика, 1992. Хардинг М. Э. Психическая энергия. - М.: Рафа-бук; К.: Ваклер, 2002. Юнг К. Г. Проблемы души нашего времени. - М., 1993.

Ярослав Іванович Цурковський (1905 - 1995). До 100-річчя від дня народження / Упор. О. М. Лозинського, З. С. Багнюк та ін. - 2-ге вид., доп. - Львів: Вид-во Університету «Львівський Ставропігіон», 2005.