Психологія управління в організації - М. Д. Прищак, О. Й. Лесько 2016
Розділ 2. Управління працею
Психологія праці менеджера
Адаптація співробітників до умов. Адаптація співробітників до умов організації (організаційна адаптація)
Коли людина починає працювати в організації, вона включається в систему організаційного середовища. Від рівня адаптованості в ньому залежить ефективність діяльності особистості в організації. Результати проходження адаптації впливають на формування ставлення працівника до праці, колективу, визнання встановлених правил роботи. Від цього буде залежати психологічний стан людини, що значною мірою впливає на ефективність праці.
Підбір та прийняття на роботу є доволі довготривалим та задорогим процесом — до першого дня роботи нового співробітника організація вже затрачує на нього значні ресурси. Тому організація зацікавлена в тому, щоб прийнятий на роботу співробітник не звільнився через кілька місяців.
Визначимо складові відповідних видів організаційної адаптації:
✵ професійна адаптація:
- профорієнтаційна адаптація;
- адаптація до характеру та змісту праці в конкретній професії;
- адаптація до умов праці;
✵ фізіологічна адаптація:
- адаптація організму до нових умов (кліматичних, побутових, санітарних), режиму праці, сну, фізичних та нервових навантажень;
- адаптація до режиму і якості харчування;
✵ соціальна адаптація:
- призвичаювання індивіда до соціальної групи (всієї організації), в якій працює людина;
- прийняття нормативно-правових вимог організації;
- засвоєння моральних цінностей, вимог до поведінки, культурних традицій організації;
- збагачення власного духовного досвіду новими формами моральної та культурної практики;
- адаптація до побутових умов перебування в організації;
✵ психологічна адаптація:
- стан психологічного задоволення (незадоволення), комфорту (дискомфорту), відчуття внутрішньої і зовнішньої гармонії (дисгармонії) від успішної (неуспішної) професійної, соціальної та біологічної адаптацій;
- вміння здійснювати психологічну саморегуляцію поведінки і діяльності.
На процес адаптації впливають відповідні фактори організаційної адаптації, які є сукупністю умов чи обставин, що і визначають рівень, темпи, а також стійкість і результат адаптації. Вивчення цих факторів — неодмінна умова і передумова управління адаптаційними процесами.
В організаційній психології визначають фактори професійної, фізіологічної (біологічної), соціальної та психологічної адаптації.
Фактори професійної адаптації
Внутрішні фактори:
- ставлення людини до обраної професії, бажання працювати в певній професійній галузі;
- бажання вивчати особливості професії і опановувати найвищі рівні майстерності;
- ступінь підготовки співробітника до відповідної професійної діяльності;
- набуття навичок самостійності в професійній діяльності;
- мотивація до праці;
- потреба в професійній самоосвіті;
- уміння застосовувати знання на практиці;
- задоволеність міжособистісними відносинами в процесі праці та ін.
Зовнішні фактори:
- характер та зміст праці;
- професійна структура колективу;
- рівень заробітної плати;
- зміст соціального пакета;
- система морального заохочення;
- стан виробничої і технологічної дисципліни;
- наявність інституту наставництва;
- умови праці;
- правила трудового розпорядку;
- морально-психологічний клімат у виробничому колективі;
- особистісний підхід до підлеглого;
- реалізація в організації принципів співробітництва;
- рівень корпоративної культури та ін.
Фактори фізіологічної адаптації:
- загальний стан здоров’я і тип нервової системи;
- санітарно-гігієнічні умови діяльності в організації;
- організація побуту, харчування, відпочинку.
Фактори соціальної адаптації:
- організаційна структура підприємства;
- рівень корпоративної культури;
- соціальна і моральна зрілість;
- рівень психологічної культури;
- рівень правової культури;
- рівень мовленнєвої культури;
- індивідуально-особистісні властивості;
- визнання колективом соціальної ролі співробітника, що адаптується;
- задоволеність спілкуванням з колегами, керівниками;
- безконфліктна поведінка;
- формування власного стилю поведінки.
Фактори психологічної адаптації
Визначення і аналіз факторів психологічної адаптації ускладнено тим, що психологічна адаптація, з одного боку, є умовою різних адаптаційних процесів, а з іншого — вона є їх кінцевим результатом як певний психологічний стан задоволення (незадоволення), комфорту, гармонії.
Тому факторами психологічної адаптації є:
- успішність (неуспішність) професійної, соціальної та біологічної адаптацій (професійне самовизначення, соціальний статус, сформованість соціально-значимих здібностей, якостей, становище в колективі, задоволення особистим статусом, можливість прояву індивідуальності та ін.);
- самосвідомість індивіда;
- характерологічні особливості і якості особистості;
- психологічна підготовка;
- вміння здійснювати психологічну саморегуляцію поведінки і діяльності;
- наявність служби психологічної підтримки;
- вивчення процесів адаптації;
- розробка і впровадження соціально-психологічних засобів формування й корекції адаптовності до умов організації.
Запропонована класифікація дозволяє розглядати адаптацію співробітників до організації як комплексний, динамічний процес, обумовлений взаємодією професійних, соціальних, біологічних і психологічних факторів.
Критерії адаптації
Важливим аспектом системи адаптації співробітників до умов організації є визначення критеріїв адаптації. Теоретичні і практичні пошуки засвідчують складність цієї проблеми і потребують подальших наукових досліджень [9].
Нами визначені такі критерії процесу та результату соціально — психологічної адаптації.
Внутрішні критерії
Визначальним внутрішнім критерієм адаптації співробітника до умов організації є стан задоволення процесом і результатом професійної, соціальної, психологічної та фізіологічної адаптації. Причому, такий стан не є результатом пристосування до об’єкта адаптації, а результатом взаємодії людини з відповідним об’єктом (середовищем). Взаємодія передбачає процес взаємовпливу, що приводить до вдосконалення як людських якостей, так і середовища. Взаємодія тісно пов’язана з усвідомленням активної ролі особистості в процесі адаптації та з підвищенням ролі свідомої самоформувальної поведінки. Тому важливим є розвиток у людини відповідних властивостей, які, з одного боку, були б чинниками впливу на об’єкт (середовище) адаптації, а з іншого, виступали б внутрішніми детермінантами і складовими стану задоволення процесом і результатом адаптації. До них ми можемо віднести такі:
- мотивація розвитку духовності, соціальної, професійної компетентності та самоактуалізації загалом;
- адекватність самооцінки;
- почуття власної гідності;
- розвиток внутрішньої свободи;
- здатність відстоювати свої переконання;
- здатність будувати конструктивні відносини;
- здатність керувати своїм емоційним станом;
- розвинуті комунікативні здібності;
- усвідомлення потреби самоосвіти;
- конструктивне ставлення до критики інших;
- відкритість до спілкування, нових знань тощо;
- повага до людини;
- стан здоров’я людини та ін.
Зовнішні критерії:
- ставлення до обраної професії і намагання розвивати професійну компетентність;
- пристосування до характеру, змісту, умов і організації виробничого процесу;
- набуття навичок самостійності в роботі;
- потреба і реалізація процесу самоосвіти;
- уміння застосовувати знання на практиці;
- актуалізація в життєдіяльності особистості високого рівня психологічної культури, правової культури, мовленнєвої культури, культури поведінки, рівня розвитку духовності особистості загалом;
- участь у суспільному житті організації;
- міжособистісні відносини особистості у виробничій групі, організації;
- безконфліктна поведінка;
- комунікативна компетентність;
- вироблення власного стилю поведінки та ін.
Перша публікація: 01/01/2016
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.