Психологія управління в організації - М. Д. Прищак, О. Й. Лесько 2016

Розділ 2. Управління працею
Психологія праці менеджера
Вплив тайм-менеджменту на ефективність організації роботи. Самоменеджмент і тайм-менеджмент

Важливим, як організаційним, так і психологічним аспектом організації роботи менеджера є самоменеджмент.

Самоменеджмент — це саморозвиток менеджера як особистості і самоорганізація його особистої діяльності.

Основні цілі самоменеджменту:

- максимальне використання часу і своїх можливостей;

- свідоме управління плином життя;

- подолання проблем як на роботі, так і в особистому житті.

Практика організації роботи менеджера, зокрема самоменеджмент,

засвідчує важливість такого фактора організації роботи як час, управління часом.

Тайм-менеджмент — це управління часом, сукупність випробуваних методів роботи, які дозволяють встигати зробити більше за менший період часу.

Завдання ефективного використання робочого часу завжди актуальне для керівників, тому що вони управляють не тільки своїм власним часом, але і робочим часом своїх підлеглих.

Значний внесок в розробку проблеми тайм-менеджменту, зокрема його розгляду в контексті стресу, зробив Девід Льюїс. Надалі будемо аналізувати питання організації часу на основі його ідей, зокрема ідей, викладених в праці «Стрес-менеджер» (1995) [52].

Хоча ми використовуємо фразу «організація часу», ми нічого з часом робити не в змозі: не можемо його зупинити, сповільнити, відняти, додати. Говорячи про організацію часу, ми маємо на увазі організацію нас самих та, за можливості, нашого оточення. Тому управління часом є самоорганізацією людини.

UK">Основні поняття і ключові слова: професіограма, психограма.





Перша публікація: 01/01/2016

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.