Етика ділового спілкування - курс лекцій - Т. К. Чмут 1999

Лекція 2 СПІЛКУВАННЯ ЯК НАУКОВО-ПРАКТИЧНА ПРОБЛЕМА

Напрямки вивчення культури та етики спілкування в Україні

З розширенням мережі наукових центрів в Україні збільшилась кількість науковців і підвищилась їхня кваліфікація, розширився фронт досліджень у галузі спілкування. За останні десятиріччя було зроблено помітний крок уперед у його науковому осмисленні, а також проведено дослідження, які допомогли вченим поглибити наукове розуміння феномена спілкування загалом і різних його аспектів зокрема.

Спілкування розглядається як система, а отже, його вивчення має системний характер. Можна виокремити два напрямки його вивчення:

✵ теоретичні дослідження спілкування;

✵ практичне навчання формам і методам підвищення рівня культури спілкування.

Учені не залишають поза увагою вивчення етичних і психологічних компонентів спілкування, їх впливу на розвиток психіки й формування особистості, труднощів, що заважають людям розуміти одне одного, діяти спільно і т. ін. Досліджується вплив прийнятих у суспільстві моральних норм і правил на спілкування та поведінку людей. Вивчаються засоби спілкування, способи впливу людей як під час спільної діяльності, так і в міжособистісних взаєминах, особливості монологічного й діалогічного спілкування.

Українські вчені-етики також вивчають спілкування та його етичні норми. Вони зазначають, що різноманітний світ людських відносин є сферою безпосередньої реалізації моральності, насамперед у тому аспекті, в якому він розкривається як спілкування, тобто як міжсуб’єктна взаємодія між людьми. Спілкування через це є справжньою цариною людської моральності [8].

У середині 70-х років з’являються перші праці з проблеми ділового спілкування в Україні. Цей феномен виокремлюється й формалізується як наукова категорія, описуються типи та стилі спілкування, особливості оптимального спілкування. У науковій літературі зазначається, що спілкування сприяє створенню умов для розвитку мотивації тих, хто займається професійною діяльністю, надає їй творчого характеру, розвиває особистості суб’єктів спілкування, попереджує виникнення психологічних бар’єрів [9]. Певний внесок у вивчення проблеми ділового спілкування зробили спеціалісти з менеджменту. Процес комунікації вони описують як засіб підвищення ефективності управління, виділяють бар’єри в діловому та міжособистісному спілкуванні й пропонують способи і засоби їх подолання.

Термін “культура спілкування” вперше з’явився в наукових працях у 80-ті роки. Загальноприйнятого визначення цього поняття немає ще й досі. Схарактеризовано лише окремі види культури спілкування, описано культуру професійного, зокрема педагогічного, спілкування, виокремлено компоненти цього феномена. Автори свого часу зробили спробу визначити поняття “культура спілкування” й описати його як феномен [21].

Розвиток гуманістичної психології та гуманістичної етики на Заході сприяв гуманістичному осмисленню спілкування. У нашій країні на той час підходи до спілкування, як зазначалося, були класово зорієнтовані, стереотипізовані, мали формальний і конформний характер. Проте останнім часом ідеї гуманістичної етики та гуманістичної психології почали поширюватись і в Україні.

В исновки

✵ Культура спілкування формується багатьма поколіннями людей. Суспільство загалом і кожний його член зокрема мають прагнути не тільки зберегти, а й примножити спадщину предків.

✵ Характер етики та культури спілкування в суспільстві помітно впливає на стан економічного та політичного розвитку країни, духовність її громадян і їхню національну самосвідомість.

✵ Культура спілкування останніми роками плідно осмислюється наукою. Привласнення результатів наукових досліджень через освіту і самоосвіту сприяє підвищенню загального рівня культури особистості, її самопізнанню, самореалізації та самовдосконаленню.

✵ Культура спілкування не має меж і кордонів. Усе краще, що мають світова наука і практика, має стати надбанням кожного, якщо він критично оцінює рівень своєї культури і прагне його підвищити.

✵ Теоретичні й практичні аспекти проблеми формування культури спілкування потребують подальшого вивчення, а результати досліджень — активного впровадження в життя з урахуванням рекомендацій гуманістичної етики і психології.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Драгоманов М. П. Два учителі // Вибрані тв.— К., 1991.

2. Зеленкова И. М., Беляева Е. В. Этика: Учеб. пособие и практикум.— Минск, 1997.

3. Каган М. С. Мир общения. — М., 1998.

4. Карнеги Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей: Пер. с англ. — М., 1989.

5. Кониський Г. Історія Русів / Укр. переклад I. Драча. — К., 1991.

6. Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / За ред. Л. М. Проколіенко.— К., 1989.

7. Лозниця В. С. Психологія менеджменту: Навч. посібник. — К.,

8. Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. — М., 1984.

9. Леонтьев А. А. Педагогическое общение.— М., 1979.

10. Леонтьев А. А. Психология общения. — Тарту, 1973.

11. Малахов В. А. Этика: Курс лекций. — К., 1996.

12. Мескон М. X., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. — М., 1992.

13. Московичи С. Машина, творящая богов. — М., 1998.

14. Практическая психология для менеджеров. — М., 1996.

15. Психология и этика делового общения: Учебник. — М., 1997.

16. Роменец В. А. “Познай самого себя”. Психология на Украине в XVІІ-XVІІІ вв. / / Психол. журн. — 1989. — № 6.

17. Сагач Г. М. Золотослів.— К., 1993.

18. Трейси Д. Менеджмент с точки зрения здравого смысла: Пер. с англ. — М., 1993.

19. Фромм Э. Искусство любить. — М., 1990.

20. Фромм Э. Психоанализ и этика. — М., 1998.

21. Чайка Г. Л., Чмут Т. К. Культура общения.— К.,1991.

22. Чмут Т. К. Культура спілкування. — Хмельницький, 1996.

23. Шостром Э. Анти-Карнеги, или Человек-манипулятор: Пер. с англ. — Минск,1992.

24. Щёкин Г. В. Практическая психология менеджмента. Как делать карьеру. Как строить организацию. — К., 1994.

25. ЯкоккаЛи. Карьера менеджера. — М., 1991.