Юридичний словник-довідник - 2021
Прикордонна смуга
Прикордонна смуга — смуга в межах прилеглих до кордону України територій селищних і сільських Рад народних депутатів, але не менша за ширину смуги від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд і не більша п'яти кілометрів від лінії державного кордону. На окремих ділянках за розпорядженням Кабінету Міністрів України може бути встановлена інша ширина П. с. У П. с. не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення. Порядок користування П. с. визначається Загальними правилами прикордонного режиму, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 12.V.1994. Відповідно до цих правил громадяни, які в'їжджають у П. с. або перебувають у ній, повинні мати при собі документи, які посвідчують їх особу і підтверджують необхідність в'їзду у П. с. (перебування у П. с.), та пред'являти ці документи на вимогу спеціально уповноважених осіб Прикордонних військ і органів внутрішніх справ. Капітанам морських і річкових суден, власникам маломірних плавзасобів, командирам літаків, начальникам поїздів і провідникам вагонів, водіям транспортних засобів забороняється провезеній (підвезення у П. с. і завезення), а також вивезення з П. с. осіб, які не мають на це необхідних документів. Керівники підприємств, установ і організацій та громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, зобов'язані не пізніш як за 24 години повідомити відповідні підрозділи Прикордонних військ про час і місце проведення та, характер сільськогосподарських та інших робіт. Передбачені також інші обмеження господарської діяльності, мисливства, рибальства та відпочинку громадян у межах П. с. Щоб запобігти занесенню в Україну заразних хвороб тварин, безпосередньо вздовж державного кордону встановлюється профілактична смуга, в якій забороняється утримання і випасання худоби.
Перша публікація: 01/01/2021
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.