Юридичний словник-довідник - 2021

Право власності

Право власності — сукупність правових норм, які закріплюють, регулюють і охороняють належність матеріальних благ певним особам та державі. П. в. як суб'єктивне право є мірою дозволеної поведінки правомочної особи, яка виражається у володінні, користуванні і розпорядженні належним їй майном. Правомочність володіння полягає в юридично забезпеченій можливості мати певне майно. Правомочність користування — в основаній на законі можливості використання майна (господарського або іншого) шляхом одержання від нього потрібних особі цінних якостей, використання їх або споживання для власних потреб. Правомочність розпорядження означає можливість визначення долі майна шляхом зміни його належності аж до відчуження. Власник має водночас всі три правомочності, в той час як всі інші особи, як правило, мають ці правомочності кожну зокрема, хоча інколи і не власник може мати їх всі разом, проте головним для визначення особливостей П. в. є те, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається своїм майном, в той час як інші особи мають погоджувати свої дії з власником. Абсолютний характер П. в. обмежений законом лише в певних випадках і є характерною рисою цього права.