Юридичний словник-довідник - 2021
Порушення кримінальної справи
Порушення кримінальної справи — перша, початкова стадія кримінального процесу. На цій стадії компетентні органи повинні з'ясувати наявність чи відсутність передбачених законом приводів і підстав до П. к. е., а також обставин, що виключають провадження у справі, і залежно від цього прийняти рішення про П. к. с. або про відмову в П. к. с., яке оформляється постановою прокурора, органу дізнання, слідчого або судді. Приводами до П. к. с. є: заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, службових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян; повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці скоєння злочину або з речовим доказом; явка з повинною; повідомлення, опубліковані в пресі; безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину. За заявою або повідомленням про злочин рішення про П. к. с., відмову в П. к. с. або про направлення їх за належністю повинно бути прийняте не пізніше як у 3-денний строк, а коли їх необхідно перевірити, не пізніш як у 10-ден- ний строк. Підставою для П. к. с. є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину, передбаченого КК. Після П. к. с. прокурор направляє її для проведення попереднього слідства або дізнання; слідчий починає попереднє слідство, а орган дізнання — дізнання; суддя направляє справу прокурору для проведення попереднього слідства або дізнання, а справи, які порушуються не інакше, як за скаргою потерпілого (справи приватного обвинувачення),— приймає до розгляду в суді (ст. ст. 94, 97, 98 КПК).
Перша публікація: 01/01/2021
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.