Юридичний словник-довідник - 2021

Банкрутство

Банкрутство — встановлена судом неспроможність юридичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності задовольнити у встановлений строк пред'явлені йому кредиторами вимоги, а також виконати зобов'язання перед бюджетом через брак активів у ліквідній формі. Умови і порядок визнання суб'єктів підприємницької діяльності банкрутами визначено в Законі України «Про банкрутство». Підставою для порушення справи про Б. є письмова заява будь-кого з кредиторів або боржника до арбітражного суду. Кредитор може звернутися із заявою про порушення справи про Б. юридичної особи у разі, коли ця особа неспроможна задовольнити протягом одного місяця визнані нею претензійні вимоги або сплатити борг за виконавчими документами. Кредитором, як його визначає Закон «Про банкрутство», є громадянин або юридична особа, яка має підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника. Як зазначається в роз'ясненні Президії Вищого Арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про банкрутство», кредиторами можуть бути також податкові інспекції, державні інспекції з контролю за цінами, установи державного фонду сприяння зайнятості населення, Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування тощо. Боржник може звернутися до арбітражного суду з власної ініціативи у разі фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності, тобто коли він не здатний задовольнити вимоги кредиторів через брак активів у ліквідній формі (грошові кошти, цінні папери тощо). Закон України «Про банкрутство» детально регламентує порядок провадження у справах про Б., оголошення про Б. та наслідки його, задоволення вимог кредиторів. Справа про Б. не обов'язково завершується ліквідацією підприємства. Ст. 12 Закону передбачає можливість санації підприємства — боржника, тобто здійснення системи економіко — організаційних заходів, спрямованих на оздоровлення його фінансового стану. Див. також Неплатоспроможність.