Юридичний словник-довідник - 2021
Охорона лісів
Охорона лісів — система державних і громадських заходів, спрямованих на відтворення лісів, оберігання їх від знищення, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, а також на раціональне використання лісів. Вирішальну роль для О. л. України відіграє їхній поділ за екологічним і господарським значенням на першу і другу групи. До першої групи належать ліси, що виконують переважно природоохоронні функції: водоохоронні (смуги лісів уздовж берегів водних об'єктів тощо), захисні (ліси протиерозійні, приполонинні, державні захисні лісові смуги, байрачні ліси, а також ліси населених пунктів, зон санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій тощо). Сюди належать також ліси природно-заповідного фонду, ліси, що мають наукове або історичне значення, лісоплодові насадження і субальпійські угруповання дерев та чагарників. У лісах першої групи здійснюються переважно рубки догляду за лісом і санітарні рубки дерев, а також дозволяються роботи, пов'язані з поліпшенням лісового господарства, водоохоронних, захисних та інших корисних властивостей лісів. До другої групи належать ліси, які поряд з екологічним мають експлуатаційне значення. Для збереження захисних функцій, безперервності та не виснажливості використання їх встановлюється режим обмеженого лісокористування. За своїм змістом заходи щодо — охорони лісів поділяються на такі, що забезпечують відтворення, підвищення продуктивності і поліпшення якісного складу лісів (лісорозведення, роботи з селекції і лісового насінництва, лісовідновлювальні рубки тощо); охорону лісів від пожеж та самовільних вирубувань, захист від шкідників і хвороб; запобігання порушенням правил охорони і захисту лісів. Див. також Лісовий кодекс України; Лісове право.
Перша публікація: 01/01/2021
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.