Юридичний словник-довідник - 2021
Охорона атмосферного повітря
Охорона атмосферного повітря — система державних і громадських заходів технологічного, організаційного, правового характеру, спрямованих на відвернення і ліквідацію шкідливого хімічного, фізичного, біологічного впливу на атмосферу, раціональне використання повітря з метою задоволення екологічних, економічних інтересів і культурно-оздоровчих потреб суспільства. До таких заходів належать: забезпечення ефективної роботи устаткування для очищення викидів; створення і впровадження малошумних машин і механізмів; переведення транспортних засобів на менш токсичні види енергії і палива; переробка й утилізація відходів; скорочення виробництва і використання хімічних речовин, які шкідливо впливають на озоновий шар; перепрофілювання екологічно небезпечного виробництва та ін. З метою запобігання виникненню нових джерел забруднення законодавство встановлює спеціальні правила щодо проектування, будівництва і реконструкції промислових об'єктів (урахування сукупної дії викидів речовин, що забруднюють атмосферне повітря, всіма діючими і запланованими до будівництва об'єктами, встановлення санітарно-захисних зон при визначенні місць розміщення нових і реконструкції діючих підприємств, проведення обов'язкової екологічної експертизи проектів господарської діяльності тощо). Законодавство визначає також основні положення щодо здійснення моніторингу, обліку, контролю і застосування економічного механізму та відповідальності за правопорушення в галузі охорони і використання атмосферного повітря. Див. також Закон України «Про охорону атмосферного повітря.
Перша публікація: 01/01/2021
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.