Юридичний словник-довідник - 2021

Конфіскація

Конфіскація — примусове безоплатне вилучення в державну власність всього або частини майна, що є приватною власністю особи, як санкція за скоєне правопорушення (злочин, адміністративний проступок та ін.). Правопорушення, за вчинення яких застосовується К., визначені у кримінальному, адміністративному, цивільному законодавстві. КК України передбачає К. як додаткову міру покарання за скоєння переважно корисливих злочинів (розкрадання державного і колективного майна, крадіжку приватного майна громадян, грабіж, розбій, шахрайство та ін.) і деяких некорисливих злочинів (державна зрада, шпигунство, замах на життя державного діяча, диверсія тощо). Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення предмет, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення (наприклад, при порушенні правил полювання, занятті забороненим промислом, незаконних операціях з валютними цінностями, порушенні митних правил тощо), підлягає К. Митний кодекс України передбачає особливості застосування К. за порушення митних правил. Зокрема, допускається К. предметів незалежно від того, чи є вони власністю особи, яка порушила митні правила, а також незалежно від того, встановлено цю особу чи ні (ст. 149). У цивільному законодавстві не вживається термін «конфіскація», однак фактично вона передбачена ст. 49 Цив. К. України (1963), де сформульовано норму про можливість стягнення майна в доход держави у разі визнання угоди, укладеної юридичними чи фізичними особами з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, недійсною. К. здійснюють суди, а К. за адміністративне правопорушення — суди та інші органи, уповноважені розглядати справи про ці правопорушення.