Юридичний словник-довідник - 2021

Звичаєве право

Звичаєве право — обов'язкові для виконання звичаї, санкціоновані державою. Виникло водночас з утворенням держави на ґрунті певних правил поведінки, що склалися у первіснообщинному ладі. З. п. було поширеною формою права в рабовласницьких державах. Воно існувало також і в період феодалізму, наприклад, в Київській Русі. З. п. лягло в основу перших відомих у Європі збірників феодального права — «Руська правда», «Салічна правда» тощо. У XVI — XVII ст. в Україні діяло козацьке З. п.— система звичаєвих норм, переважна більшість яких виникла у Запорозькій Січі. На нормах козацького З. п. ґрунтувалася структура й діяльність військово-адміністративних і судових органів, цими нормами регулювалися питання земельних, майнових і особистих відносин. Звичай був одним із джерел «Прав, за якими судиться малоросійський народ» та інших кодифікаційних актів. Сфера дії його особливо звузилася після ліквідації автономії України наприкінці XVIII ст., 3. п. продовжувало діяти переважно у галузі сімейних і майнових відносин селян у селах і повітах.