Юридичний словник-довідник - 2021

Єдиний державний земельний фонд

Єдиний державний земельний фонд — юридична категорія, що характеризує цілісність і неподільність земельного фонду країни як об'єкта права власності, єдиним суб'єктом якої є держава. Увійшла в земельне законодавство колишнього СРСР та України після проведення націоналізації в 1917 р. Належність земель до Є. д. з. ф. означала заборону цивільного обігу земельних ділянок та запровадження єдиної форми власності на землю — державної. Держава як виключний землевласник монопольно здійснювала управління Є. д. з. ф., в тому числі надавала землі в користування громадянам та юридичним особам для відповідних ці лей. Надання земельних ділянок у користування не тягнуло за собою вилучення їх з Є. д. з. ф. За час існування СРСР виключним власником Є. д. з. ф., в тому числі й земель у межах території України, вважався СРСР. Україна, як зазначалося в законодавстві СРСР, здійснювала лише розпорядження Є. д. з. ф. СРСР у межах власної території. Після розпаду СРСР в 1991 р. виключним власником усіх земель України стала Українська держава. Однак з прийняттям 30.1.1992 Закону України «Про форми власності на землю» були створені юридичні передумови для існування, поряд з державною, також колективної та приватної власності на землю. У зв'язку з цим категорія «єдиний державний земельний фонд» втратила своє значення.