Юридичний словник-довідник - 2021
Друковані засоби масової інформації (преса)
Друковані засоби масової інформації (преса) — періодичні і продовжувані видання, що виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) на рік на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Додатки до Д. з. м. і. на зразок газет і журналів є окремими періодичними і продовжуваними друкованими виданнями і підлягають реєстрації на загальних підставах. Друковані видання можуть вміщувати інші носії інформації (платівки, дискети, магнітофонні касети та відеокасети тощо), поширення яких не заборонено чинним законодавством України. Д. з. м. і. вважається виданим, якщо він підписаний до виходу в світ і віддрукований будь-яким тиражем. Сфера поширення Д. з. м. і. не обмежується. Друкований засіб масової інформації може видаватися після його державної реєстрації. Державній реєстрації підлягають усі друковані засоби масової інформації, що видаються на території України, незалежно від сфери розповсюдження, тиражу та способу виготовлення. Заяву про державну реєстрацію Д. з. м. і. подає засновник (співзасновники) до органів державної виконавчої влади, визначених Кабінетом Міністрів України. Державній реєстрації не підлягають: законодавчі, офіційні нормативні та інші акти; бюлетені судової та арбітражної практики, які видають органи законодавчої, судової та виконавчої влади; інформаційні матеріали та документація, що їх видають підприємства, організації, навчальні заклади і наукові установи з метою використання у своїй діяльності; видана технічними засобами друкована продукція, не призначена для публічного розповсюдження; машинописна продукція, не призначена для публічного розповсюдження; машинописна продукція, що розмножується на правах рукопису.
Перша публікація: 01/01/2021
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.