Юридичний словник-довідник - 2021


Допомога на поховання

Допомога на поховання — одноразова грошова виплата з метою надання громадянам допомоги у разі, коли заявник узяв на себе клопоти з організації поховання померлої особи незалежно від їх родинних взаємин. Д. на п. призначається, якщо померлий на момент смерті перебував у трудових відносинах з підприємством, установою, організацією або за ним зберігався середній заробіток протягом тримісячного строку пошуку роботи; якщо не перебував у трудових відносинах, але за нього сплачувалися страхові внески; був аспірантом, докторантом, клінічним ординатором, студентом стаціонару. Особам, які перебували на утриманні вищеназваних осіб, Д. на п. виплачується за місцем роботи (навчання) померлого за рахунок коштів Фонду соціального страхування. У разі смерті безробітного чи його утриманця Д. на п. виплачує орган зайнятості за рахунок коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення. У разі смерті особи, яка отримувала пенсію, Д. на п. виплачує орган, що виплачував пенсію на момент смерті, у розмірі двомісячної пенсії за рахунок коштів Пенсійного фонду чи державного бюджету. Якщо померла особа не належить до вищеназваних категорій, то Д. на п. виплачується на підставі рішення місцевої Ради народних депутатів з урахуванням матеріального становища померлого за рахунок коштів місцевого бюджету. Розмір Д. на п. встановлено в межах чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Для малозабезпечених верств населення передбачено додаткову допомогу на поховання. Вона є одноразовою, виплачується одночасно з Д. на п. за умови, що доход на члена сім'ї за попередній квартал не перевищує 20 мінімальних заробітних плат.





Перша публікація: 01/01/2021

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.