Юридичний словник-довідник - 2021


Адміністративна правоздатність

Адміністративна правоздатність — здатність суб'єкта адміністративних правовідносин мати права і нести юридичні обов'язки у галузі державного управління. Залежно від виду суб'єкта адміністративного права можна говорити про правоздатність колективних та індивідуальних суб'єктів адміністративного права. Правоздатність є необхідною передумовою суб'єктивного права. А. п. колективних суб'єктів визначається їх юридично закріпленими цілями, завданнями, функціями, структурною організацією і компетенцією. Вона виникає з моменту створення або з моменту реєстрації колективного суб'єкта і припиняється з ліквідацією його. Для колективних суб'єктів моменти виникнення А. п. та дієздатності збігаються. Часткова А. п. громадянина настає з моменту народження (право на ім'я, медичну допомогу, безоплатне забезпечення ліками), залежить од віку, статі, стану здоров'я, освіти, місця проживання. А. п. може бути загальною і спеціальною. Кожна особа має загальний статус, який багато в чому рівний для всіх, і водночас може бути суб'єктом одного або кількох спеціальних статусів (студента, працівника міліції, мешканця закритого міста та ін.). У багатьох випадках спеціальна правоздатність доповнює загальну. Між ними може Існувати також більш складна взаємодія, коли спеціальний статус обмежує, змінює статус загальний (наприклад, статус військовослужбовця впливає на право на освіту, участь в управлінні, вибір місця проживання тощо). А. п. припиняється з моменту смерті громадянина. А. п. визначається законом і може бути обмежена в порядку, визначеному законом.





Перша публікація: 01/01/2021

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.