Юридичний словник-довідник - 2021


Відновлення кримінальної справи

Відновлення кримінальної справи за нововиявленими обставинами — виключна стадія кримінального процесу, яка передбачає перегляд вироку, ухвали чи постанови суду, що набрали законної сили, у зв'язку з обставинами, які не були відомі під час попереднього розслідування або розгляду справи в суді та які доводять неправильність винесеного судового рішення. Підставами для В. к. с. можуть бути, зокрема, фальшивість доказів, неправдивість показань свідка або висновку експерта, на яких ґрунтувався вирок, зловживання особи, яка провадила розслідування, або суддів, які розглядали справу. Повноваження вживати заходів до В. к. с. має виключно прокурор. У всіх випадках, коли прокурору стають відомі нові обставини у справі, він виносить постанову про призначення розслідування, яке проводить він особисто або за його дорученням орган дізнання чи слідчий за правилами, встановленими законом для попереднього розслідування. За наявності підстав для В. к. с. прокурор передає справу разом з матеріалами розслідування нововиявлених обставин або вироком із своїм висновком вищестоящому прокурору для винесення протесту, який розглядається відповідним судом за правилами, встановленими для перегляду у порядку судового нагляду вироків, рішень, ухвал і постанов суду (за винятком права вносити зміни до вироку). Якщо суд скасовує вирок, ухвалу або постанову, то він зазначає, з якої стадії слід відновити розслідування або розгляд цієї справи. Суд має також право закрити провадження у справі, якщо нововиявлені обставини дають для цього підстави. Умови і порядок В. к. с. передбачено гл. 32 КПК.





Перша публікація: 01/01/2021

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.