Юридичний словник-довідник - 2021


Судова експертиза

Судова експертиза — регламентоване процесуальним законом дослідження експертом на основі спеціальних знань конкретних обставин кримінальної або цивільної справи з метою встановлення фактів, що мають істотне значення для досягнення об'єктивної істини в справі. Розрізняють криміналістичну, судово-медичну, судово-психіатричну, судово-біологічну, судово-автотехнічну, судово-бухгалтерську, судово-товарознавчу експертизи тощо. С. е. призначається особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором, судом (суддею) по конкретних кримінальних, цивільних або арбітражних справах. Вона проводиться переважно в спеціалізованих установах С. е. Мінюсту чи Міністерства охорони здоров'я України, а також в експертно-криміналістичних підрозділах МВС України. Законом України «Про судову експертизу» передбачена можливість проведення С. е. підприємницькими структурами за умови одержання ними спеціального дозволу (ліцензії), а також окремими громадянами за разовими договорами. Однак всі фахівці, які систематично залучаються до проведення С. е. (незалежно від місця роботи), згідно з вимогами закону мають бути атестовані на судового експерта відповідної спеціальності і внесені до державного Реєстру судових експертів, ведення якого покладено на Мінюст України. Результати С. е. викладаються у письмовій формі — висновку експерта, який є одним із доказів у справі. Процесуальний закон визначає вимоги і процедуру призначення первинних, додаткових і повторних експертиз. За необхідності дослідження складних обставин справи призначаються комісійні чи комплексні експертизи, які проводяться комі сією фахівців відповідно однієї або різних галузей знань.





Перша публікація: 01/01/2021

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.