Юридичний словник-довідник - 2021

Соціальний захист громадян похилого віку

Соціальний захист громадян похилого віку — державні гарантії, які визначають статус громадян у віці 60 років — чоловіки, 55 — жінки, а також осіб, яким до досягнення загального пенсійного віку залишилося не більше півтора року. С. з. г. п. в. передбачає: реалізацію права на працю; визнання недійсними умов договорів про працю (контрактів, угод), які погіршують становище названих громадян; право на роботу на умовах неповного робочого дня або неповного робочого тижня; охорону праці, програму підготовки до виходу на пенсію за віком; професійну переорієнтацію і перепідготовку, працевлаштування осіб передпенсійного віку і громадян похилого віку; право на матеріальне забезпечення, забезпечення житловим приміщенням; передачу житлового приміщення у власність; надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва; звільнення від сплати земельного податку та орендної плати за землю; сприяння активному довголіттю; право на медичну допомогу і санаторно-курортне лікування, забезпечення протезною допомогою; право на соціальне обслуговування і соціальну допомогу вдома та у спеціальних установах; житлово-комунальне обслуговування, торговельне і побутове обслуговування, громадське харчування для малозабезпечених громадян; переважне право на встановлення телефону; соціально-культурне обслуговування; ритуальні послуги при похованні одиноких громадян похилого віку. Див. також Соціальне забезпечення.