Політологія - Є.В. Перегуда 2011

Політологія як наука та навчальна дисципліна
Політика як соціальне явище

Об’єктом політології у найширшому смислі є сфера політики. Але що є сутністю політики? Сам термін походить від давньогрецького polis (місто-держава). Спочатку під політикою розуміли мистецтво управління полісом. Згодом з’явились інші визначення. К. Маркс розумів під політикою боротьбу суспільних класів, М. Вебер - управління різними сферами життя та керівництво політичною організацією, передусім державою.

Згідно з Оксфордським словником, політика виникає там, де люди не задоволені розподілом прав і де існують процедури для врегулювання розбіжностей. Відсутня політика там, де є одностайна згода щодо прав і обов’язків. Отже, передумовою політики є дефіцит ресурсів, внаслідок чого виникають групи людей, які борються за їх перерозподіл. Інструментом перерозподілу є влада, в першу чергу державна.

Тому тривалий час політику визначали як сферу державного управління. Але етатистський (фр. etate — держава) підхід мав недоліки. Він другорядну роль відводив недержавним суб’єктам (наприклад, партіям), які впливають на перерозподіл ресурсів. Цей недолік долається у визначенні політики як сфери влади (кратологічний /грец. «кратос» — влада/ підхід), хоча держава лишається найпотужнішим її суб’єктом.

В англійській мові є терміни, які відповідають вітчизняному поняттю «політика». В. Горбатенко зазначає, що термін politics означає взаємодію індивідів, груп, організацій у сфері влади; polity — організаційно-інституційну форму політики; policy — зміст політичної діяльності, тобто цілі, механізми їх реалізації тощо.

Отже, політика є сферою діяльності, предмет якої — завоювання, утримання і використання державної влади, та самою цією діяльністю.

Таблиця 1. Структура політики

Оскільки рішення, які виробляє влада, є обов’язковими, політика пов’язана з правом, мораллю, які нормативно регулюють суспільні відносини. Політики немає у суспільстві, де люди поборюють одне одного, швидше керуючись принципом «Я буду мати», аніж «Я маю на це право».

Суб’єкти політики — індивіди, групи, установи (організації), які беруть участь в політиці. Розрізняють «суб’єктів політики» та «носіїв влади». Останні — це індивіди, організації, які наділені повноваженнями.

Об’єкти політики — явища суспільного життя, на які спрямована діяльність суб’єктів політики. Ними є політична, економічна, правова, духовна підсистеми суспільства, окремі соціуми та індивіди.

Виокремлюють види політики залежно від:

- її суб’єктів та носіїв влади — державну, партійну тощо;

- сфери — зовнішню, економічну, соціальну, військову тощо;

- рівня діяльності — локальну, регіональну, національну, міжнародну.

Функції політики. Першою часто називають інтеграцію суспільства, забезпечення його стабільності. Дійсно, завдяки владі регулюють сфери суспільного життя, встановлюють норми, забезпечується порядок. Але деякі дослідники вважають, що політика — передусім боротьба, конфлікт. К. Шмітт взагалі визначав її через поняття «ворога» і «друга». Отже, думка про інтеграцію суспільства як функцію політики має прихильників та опонентів. Але вони доповнюють одні інших. В політиці неминучі конфлікти, але її ціль — створення інститутів, що забезпечують їх розв’язання. За словами О. Богданова, гармонією є подолання, а не відсутність, протиріч.

Серед інших функцій політики виокремлюють: вираження інтересів соціальних груп, індивідів, управління політичними процесами, виявлення та вирішення конфліктів, соціалізацію індивідів. Але усі ці функції розкриваються через функцію інтеграції.