Політологія - А. Колодій 2003

Книга I. Політика i суспільство
Розділ 7. Політичні партії і політичні рухи
Висновки

Багатопартійність є невід’ємною частиною демократичної системи правління, засобом реалізації суспільних інтересів на державному рівні.

Для формування багатопартійності потрібні певні соціально-економічні та політичні передумови, серед яких головними є плюралізм і структуризація суспільних інтересів та можливість їх політичного відображення в умовах правової, ліберально-демократичної держави.

Партії виконують важливі суспільні функції: представницькі, соціалізуючі, функції організації демократичного процесу при формуванні владних структур і здійсненні влади. Вони є посередником у зв’язках громадянського суспільства і держави.

Для глибшого розуміння взаємовідносин між партіями та їхніми політичними курсами, усвідомлення місця кожної з них у загальному спектрі політичних сил використовуємо класифікацію партій, партійних систем і їх політичних курсів за певними критеріями, які відображені в таблицях 7.1,7.2, 7.3, 7.5, 7.10.

В Україні після здобуття незалежності сформувалися деякі, передусім політичні, передумови багатопартійності, але інших — соціально-економічних та культурно-психологічних — ще значною мірою бракує. Тому партії, що виникли в Україні в роки незалежності усе ще перебувають у фазі атомізованої багатопартійності. Тільки почався процес їх- стійкого блокуванням навкруг партій-лідерів та визначення власної соціальної бази.

Ретроспективно можемо виділити два більші етапи, що їх дотепер пройшла багатопартійність в Україні. На першому етапі, у 1988-1991 роках відбулося відновлення політичного плюралізму і виникли перші політичні партії, що заповнили майже всі ніші політичного спектра. На другому етапі, у 1991 - 2002 роках, партійна діяльність набула нового змісту у зв’язку із здобуттям державою незалежності. Партії почали розв’язувати важливі для будь-якої багатопартійної системи проблеми участі у владі та опозиційної діяльності, значна увага була приділена проблемі структуризації центристських сил.

Змішана виборча система, що діяла під час виборів 1998 р. і 2002 р. дещо зміцнила партії, підштовхнула їх до блокування, а також підвищила їхній статус в очах виборців. На часі — перехід до пропорційної виборчої системи і до визначеної партійності органів влади в Україні.

Для становлення ефективної багатопартійної системи цінним є досвід західних демократій, особливо тих із них (Великобританія, США, ФРН), яким удалося подолати надмірну роздрібненість політичних сил і в яких багатопартійність є стабілізуючим фактором, зміцнює демократію і сприяє досягненню національної згоди.