Політологія - А. Колодій 2003
Книга ІІ. Держава і політика
Розділ 18. Україна в системі міжнародних відносин
Терміни для повторення
Суб’єкт міжнародного права:
Це особа, яка володіє міжнародною правосуб'єктністю, тобто здатністю мати права та обов'язки за міжнародним правом. До суб'єктів міжнародного права належать держави, міжнародні організації та, в деяких випадках, особи.
Зовнішня політика як система:
Це система цілей, принципів, методів та інструментів, які використовуються державою для реалізації своїх національних інтересів на міжнародній арені.
Принципи зовнішньої політики:
Це основні ідеї та правила, якими керується держава при здійсненні зовнішньої політики.
Функції зовнішньої політики:
Це основні напрямки діяльності держави на міжнародній арені, спрямовані на реалізацію її національних інтересів.
Національні інтереси (постійні, тимчасові):
Постійні: Це фундаментальні інтереси держави, які не змінюються протягом тривалого часу.
Тимчасові: Це інтереси, які виникають у певний період часу та можуть зникати з часом.
Національна безпека:
Це стан захищеності держави від зовнішніх та внутрішніх загроз.
Сфери зовнішньої політики:
- Економічна:Співпраця з іншими державами в економічній сфері.
- Політична:Співпраця з іншими державами в політичній сфері.
- Військова:Забезпечення безпеки держави.
- Культурна:Співпраця з іншими державами в культурній сфері.
- Гуманітарна:Допомога іншим державам у вирішенні гуманітарних проблем.
Політика рівноправного партнерства:
Це політика, яка ґрунтується на принципах рівності, взаємоповаги та взаємовигоди.
Інформаційний імперіалізм:
Це політика, спрямована на домінування однієї держави над іншими в інформаційній сфері.
Перша публікація: 01/01/2003
Останнє оновлення: 16/02/2024
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.