Політологія - А. Колодій 2003
Книга ІІ. Держава і політика
Розділ 17. Зовнішня політика держави і міжнародні відносини
Терміни для повторення
Зовнішня політика держави:
Це система цілей, принципів, методів та інструментів, які використовуються державою для реалізації своїх національних інтересів на міжнародній арені.
Міжнародні відносини:
Це система відносин між різними суб'єктами міжнародного права, такими як держави, міжнародні організації, особи.
Суб’єкти міжнародних відносин:
Це особи, які володіють міжнародною правосуб'єктністю, тобто здатністю мати права та обов'язки за міжнародним правом. До суб'єктів міжнародного права належать держави, міжнародні організації та, в деяких випадках, особи.
Національна держава:
Це форма політичної організації суспільства, яка характеризується суверенітетом, наявністю єдиної території, населення, влади та права.
Національний інтерес:
Це сукупність потреб та прагнень суспільства, які забезпечують його життєдіяльність, прогресивний розвиток та самозбереження.
Типологія інтересів:
- Життєво важливі:Інтереси, які забезпечують виживання держави та суспільства.
- Стратегічні:Інтереси, які забезпечують довгостроковий розвиток держави та суспільства.
- Тактичні:Інтереси, які забезпечують поточні потреби держави та суспільства.
Конфлікти малої інтенсивності:
Це збройні конфлікти, які не мають характеру війни.
Міжнародна криза:
Це загострення міжнародних відносин, яке може призвести до війни.
Світова війна:
Це війна, в якій беруть участь більшість країн світу.
Громадянська війна і революція як міжнародний конфлікт:
Це війна, яка ведеться між різними групами всередині однієї держави, але може мати й міжнародний аспект, якщо в ній беруть участь інші держави.
Тероризм:
Це політично мотивоване насильство, яке спрямоване на залякування мирного населення або досягнення певних політичних цілей.
Перша публікація: 01/01/2003
Останнє оновлення: 16/02/2024
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.