Політологія - А. Колодій 2003

Вступ

«Навіть тоді, коли ми не цікавимося політикою, політика цікавиться нами».

Уінстон Черчілль

Політика — невід’ємна частина людської життєдіяльності, через яку реалізуються загальнонаціональні, групові та індивідуальні інтереси, здійснюється регулювання, реформування або й заміна суспільних систем. Наприкінці XX ст. світ політики став значно ширшим, ніж він був 100 чи 200 років тому. Він втягує у свою орбіту все нові, раніше аполітичні суспільні групи і народи. В усіх без винятку країнах ширшає сфера активного громадянства. Ці процеси не завжди й не відразу ведуть до більшої стабільності політичних систем, до поліпшення міждержавних стосунків. Часто вони супроводжуються конфліктами, протистоянням, інколи призводять до війн і тому вимагають активних політичних дій з боку міжнародних організацій, урядів та громадськості усіх країн щодо створення нових умов політичного світопорядку, за яких краще поєднувалися б загальнолюдські й національні цінності та інтереси.

Складні внутрішньополітичні проблеми доводиться розв’язувати народам, що створюють молоді національні держави, переходять від недемократичних режимів до демократії. У період трансформування однієї суспільно-політичної системи в іншу, який переживає сьогодні Україна, ще немає усталених правових норм і політичних інституцій, а народ, котрий довгі століття вважався недержавним, тільки починає освоювати нелегке ремесло володарювання. Йому доводиться долати стереотипи тоталітарного минулого і засвоювати демократичні цінності, змінювати один тип політичної культури на інший. В усьому цьому може допомогти політологія — наука, що вивчає державу та інші політичні інституції під кутом зору їх структури й функціонування, досліджує способи поведінки і взаємодії учасників політичного процесу, розробляє відповідні моделі й технології.

Завдання політичної науки — дати систематизований опис і пояснення хаотичного, на перший погляд, світу політики, передбачити хід подій і запропонувати альтернативні способи поведінки дійових осіб політики. За допомогою політології учені- теоретики та політичні діячі різних рангів прагнуть знайти відповіді як на довгострокові, стратегічні питання (як будувати незалежну державу? як домогтися, щоб владні структури діяли демократично й водночас ефективно?), так і на короткострокові, тактичні (як організувати й ефективно провести виборчу кампанію? як досягти компромісу в парламенті або між гілками влади? як уникнути конфлікту при проведенні певної політичної акції тощо). Для усіх, хто цікавиться подібними питаннями, політологія може бути одним із найцікавіших предметів.

Політологія — порівняно молода наука, яка у світовому масштабі була інституціалізована як самостійна галузь знань лише після другої світової війни. В Україні її утвердження і розвиток відбуваються паралельно з утвердженням і розвитком незалежної української держави. Чужоземні володарі не були зацікавлені у становленні науки, котра могла б сприяти підвищенню національної самосвідомості і державницьких устремлінь українського народу. Але їм не під силу було зовсім спинити прогрес української політичної думки. В минулому Україна була однією з перших країн світу, де вже в XVI - XVII ст. не лише розробляли, а й впроваджували в життя демократичні ідеї народного суверенітету, верховенства закону, конституційного правління, виборності органів влади. На жаль, ця демократична політична традиція, яка, за умови її поступального розвитку, уже могла б поставити Україну в ряд найцивілізованіших у політичному розумінні країн, була перервана. Нині перед українською політологією стоїть завдання повернення із забуття та введення у науковий обіг політичних ідей і концепцій видатних українських мислителів минулого, відродження української демократичної традиції та політичної ініціативності нашого народу. Але відродження — не реанімація. Воно має інше завдання: піднесення української політології і української політики до рівня сучасних світових досягнень через вивчення і творче застосування кращих теоретичних і прикладних надбань як української, так і західної політології, запозичення адекватних українським умовам форм політичної організації демократичних країн.

Виходячи з такого розуміння значення і завдань української політології, співвідношення у ній національних і загальнолюдських моментів, автори пропонують таку структуру підручника:

Книга перша — «Політика і суспільство» — дає уявлення про предмет і методи науки про політику, ознайомлює студентів із структурою політичних знань, досягненнями політичної науки в опрацюванні концепцій, що становлять її теоретико- методологічну базу, розкриває такі засадничі категорії, як влада, політика, політична система, політичний режим, політичний процес, політичні рішення, політичні суб’єкти та ін. Тут політика розглядається під кутом зору взаємодії політичної системи і суспільного середовища, формування колективних (групових) та індивідуальних суб’єктів політичної діяльності в умовах певної соціальної структури суспільства, їх участі в політичних процесах різного рівня та обумовленості їх політичної поведінки такими чинниками, як політична свідомість, культура, політико-правові і моральні норми. Значну увагу приділено вивченню директивних і мобілізаційних політичних технологій, зокрема в таких видах діяльності, як проведення виборчих кампаній, вироблення, прийняття і впровадження у життя політичних рішень, формування іміджу лідера тощо.

Книга друга — «Держава і політика» — присвячена аналізу ролі націй у політичних процесах сучасності та формування національних держав, розкриттю сутності держави як центрального елемента політичної системи, структури і функцій інститутів державного врядування, що діють у світі демократичних і недемократичних режимів, форм державного врятування, процесу становлення системи державної влади в Україні, труднощів перехідного періоду від тоталітаризму до демократичної правової держави. Функціонування інститутів державної влади розкрито через висвітлення процесів формування курсів внутрішньої та зовнішньої політики, змісту її основних напрямів, участі й ролі бюрократії у політичному процесі тощо. Значну увагу приділено питанням входження України до світового співтовариства, перетворення її з об'єкта на суб'єкт міжнародного життя, перспектив її подальшого розвитку.

Друге видання підручника, з яким читач має справу, містить два додаткові розділи, яких не було у виданні 2000 року. Вони розкривають технології і суспільну роль політичного прогнозування, окреслюють перспективи української політики на тлі футурологічних концепцій світового розвитку. Політичне життя динамічне, особливо в перехідному суспільстві. Тому, готуючи підручник до перевидання, автори змушені були внести певні зміни в текст розділів: усунути застарілі положення, навести деякі нові факти з політичного життя України та світу, які істотно виливають на наше розуміння окремих політологічних понять або на наші уявлення про закономірності світового й українського політичного процесів. Водночас зауважимо: зроблено лише найнеобхідніші зміни. Оскільки в підручнику багато місця займають проблеми становлення демократичної політичної системи в Україні, а фаза перехідної невизначеності в нашій державі ще не минула, для більш кардинальної переробки підручника, на погляд авторів, ще не настав час.

Особливістю підручника є те, що він дає певні знання з прикладної політології, розкриваючи форми і структуру політичної участі і політичної соціалізації, проблеми політичних технологій та політичного прогнозування. Вміщений у підручнику матеріал відображає сучасний рівень політичної теорії, охоплює практично всі головні аспекти політичної науки. Автори спираються на досягнення політичної філософії, прикладної і порівняльної політології, міждисциплінарні підходи, враховують досягнення зарубіжної політології останніх десятиліть, намагаючись при тому не обтяжувати текст надмірною кількістю посилань (окрім випадків, коли йдеться про інтерпретацію нових, ще неусталених положень, або дуже важливих, з погляду авторів, проблем). Уявлення про використані джерела дають списки літератури, якими закінчується кожен розділ підручника. їх також було грунтовно оновлено при підготовці другого видання книги.

Використовуючи теоретичні здобутки вітчизняної та зарубіжної політології, автори прагнули забезпечити системний виклад політологічних знань, послідовно реалізувати принцип єдності основ політичної теорії і політичної практики, вивести будь-яке теоретичне положення чи концепцію на практику політичного життя нашої держави. Теорія мусить підказувати шляхи розв'язання наболілих політичних проблем, особливо — в перехідному суспільстві з неусталеними політичними інститутами. В центрі уваги перебувають процеси державного будівництва, утвердження багатопартійності, становлення громадянського суспільства в Україні. Матеріали підручника спрямовані на формування національної свідомості, любові до рідної землі, бажання працювати для розвитку держави, готовності її захищати, глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю.

У підручнику використано методологічний і методичний інструментарій, що уможливлює організацію самостійної роботи студентів. Кожній темі передує виклад поставлених цілей, вказано, що треба знати з попередніх тем, аби добре засвоїти даний матеріал. У кінці глави подано висновки, терміни для повторення, рекомендовану літературу. Виклад матеріалу всіх тем супроводжується його унаочненням за допомогою структурно-логічних схем, таблиць, діаграм, ілюстрацій. Готуючи друге видання підручника, авторський колектив реалізував, нарешті, свої давні наміри і доповнив його збірником вправ та глосарієм. Вони видаються окремою книжкою, але по суті є продовженням підручника, методичним посібником до нього. Усі вправи узгоджені з текстовим матеріалом підручника. Тому, зустрівшись із тими чи іншими труднощами при їх виконанні, студент може або шукати правильну відповідь в самому збірнику, або, що корисніше, — ще раз проглянути відповідний матеріал підручника. Декотрі із завдань, після їх виконання студентами, можуть бути обговорені на заняттях в аудиторії або подані в якості самостійної письмової роботи.

Підручник був написаний за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» і рекомендований до друку програмою «Трансформація гуманітарної освіти в Україні» в 1995 р. У 1996 р. йому було надано гриф Міністерства освіти. Великий обсяг праці в умовах скрутного фінансового становища вищої школи затримав тоді її публікацію. Проте час минає швидко і нині, шановний читачу, автори щасливі запропонувати Вам друге, оновлене й дещо доповнене видання книги. Автори глибоко вдячні людям, які зуміли свого часу зрушити справу з місця, довели потрібність саме такого підручника українським студентам, викладачам, журналістам та іншим зацікавленим політикою громадянам України. Дякуємо передусім директорові фірми «Ельга» Горожину Олександру Дмитровичу та редакторові підручника Людмилі Вороненко, яка надала книзі сучасного дизайну, що враховує психологічні особливості пізнавального процесу і перетворює вивчення політології на зацікавлене спілкування усіх творців підручника з тими, хто з ним працюватиме. Дякуємо усім, хто працював над книгою.

Головним адресатом підручника, без сумніву, є студенти університетів, інших вищих закладів освіти. Особливо корисним це видання може виявитись для людей, які вивчатимуть курс політичної науки самостійно, не відвідуючи занять на стаціонарі. Збірник вправ до підручника писався насамперед заради підвищення продуктивності їхньої праці. Підручник, збірник вправ і глосарій разом складатимуть навчальний комплекс з курсу політології. Автори сподіваються, що він зацікавить усіх, хто хоче мати уявлення про стан та напрями розвитку сучасної політичної теорії, кого хвилюють політичні проблеми загалом і проблеми становлення й розвитку молодої української держави зокрема.