Політологічна енциклопедія - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Берк Едмунд (12 січня 1729 - 9 липня 1797 рр.)

Ірландський державний діяч, член Парламенту Великої Британії, публіцист, мислитель. Основоположник теорії британського консерватизму.

Народився 12 січня 1729 р. у Дубліні. У 1750 р. переїхав до Лондона, покинувши вивчення права, обравши ремесло письменника.

У 1758 р. заснував щорічний альманах Annual Register — огляд подій у світі, який відтоді видавав на протязі 30 років. У 1765 р. Берк став особистим секретарем прем'єр-міністра Англії 2-го маркіза Рокінгема (від партії вігів), а незабаром і членом парламенту.

Едмунд Берк вів активну політичну і громадську діяльність, багато писав до кінця життя. І якщо у поглядах на управління англійськими колоніями мислитель був лібералом, у внутрішньо-політичному житті часто обстоював позиції консерватизму, основоположником британської моделі якого він, власне і вважається. Особливо вплинули на формування консервативної ідеології Берка події Великої французької революції 1789 - 1799 рр., кінця якої Берк не дочекався, помер 9 липня 1797 р.

Ранні твори Едмунда Берка стали надбанням історії розвитку філософської думки, зокрема, естетики. Так, юнацька праця про походження ідей «піднесеного» і «прекрасного», що вийшла друком у 1756 р., але була написана, ймовірно, навіть раніше, у подальшому значно вплинула на погляди Лессінга та Гердера.

Едмунд Берк був переконаний, що мистецтво має виходити не з умоглядних потреб естетики, а з духовних спонукань самої людини.

У зрілій політичній діяльності Берк виступав за лояльніше ставлення до англійських колоній у Північній Америці і обстоював скасування урядом Акту про гербовий збір, що передбачав оподаткування (фактично визиски) колоній, і який викликав значне незадоволення і спричинював непокору у колоністів. Берк також критикував англійське управління Ірландією, особливо задискримінацію католиків. Берк був проти намагань англійського короля Георга III підсилити свою владу й доводив потребу створення політичних партій, які були б виразниками інтересів груп громадян і які б обстоювали свої чіткі і ясні принципи.

Протягом багатьох років Берк виступає за реформування управління колоніальної Індією, яка у той час перебувала під контролем Ост-Індської компанії. У 1785 р. він домігся усунення від управління компанією найталановитішого та успішного з усіх британських намісників Індії, Уоррена Гастінгса. У Берка з Гастінгс вийшов ідеологічна суперечка, що не втратив актуальності і в наші дні: Берк наполягав на неухильному втіленні в Індії британських законів як заснованих на природному праві, притаманному всім людям без винятку, а Гастінгс парирував тим, що західні уявлення про право і законності взагалі незастосовні на Сході.

Вибухнула у 1789 р. Французька революція поклала край довгій дружбі Берка з вождем англійських лібералів, Чарльзом Фоксом. Як і багато інших борців за свободу особистості, Фокс вітав події у Франції, у той час як Берк сприйняв їх вкрай негативно, вважав їх жахливої демонстрацією влади натовпу і піддав різкій критиці. У книзі «Роздуми про Французьку революцію», опублікованій у 1790 р. і поклала початок незакінченою досі дискусії, Берк показав свою переконаність в тому, що свобода може бути тільки у рамках закону і порядку і що реформи повинні здійснюватися еволюційним, а не революційним шляхом . У результаті погляди Берка взяли гору і переконали більшість вігів підтримати рішення уряду консерваторів (торі) Вільяма Пітта Молодшого вступити у війну з Францією. Ця праця увійшов в історію суспільної думки як класичне виклад принципів консервативної ідеології.

Політичні погляди Берка найпослідовніше позначилися у його памфлетах проти Французької революції. Берк першим піддав ідеологію французьких революціонерів систематичної і безжальної критики. Корінь зла він бачив у нехтуванні традиціями і цінностями, успадкованими від предків, у тому, що революція бездумно знищує духовні ресурси суспільства і накопичене століттями культурно-ідеологічну спадщину. Радикалізму французьких революціонерів він протиставляв неписане британську конституцію і її основні цінності: турботу про політичну наступності і природному розвитку, повага до практичної традиції і конкретним правам замість абстрактної ідеї закону, умоглядних побудов і заснованих на них нововведення. Берк вважав, що суспільство повинно прийняти за належне існування ієрархічної системи серед людей, що через недосконалість будь-яких людських хитрощів штучний перерозподіл власності може обернутися для суспільства катастрофою.

ДЖЕРЕЛА:

Философское исследование о происхождении наших идей возвышенного и прекрасного М.: Искусство, 1979 (История эстетики в памятниках и документах); эгалитаристские памфлеть в Англии середины XVIII в. / Вст. ст., перевод с англ., комментарий А.В. Чудинова. М.: Наука, 1992. 368 с.; Размьшления о революции во Франции. London: Overseas Publications Interchange Ltd, 1992 (то же: М.: Рудомино, 1993); М. В. Белов, А. И. Витальева. эдмунд Берк — ранний идеолог Британской империи. — Диалог со временем. Альманах интеллектуальной истории, 34, 2011.; Генри Киссинджер. Предель универсализма. О консерватизме Берка // Россия в глобальной политике. 2012. № 4.; Чудинов А.В. Размьшления англичан о Французской революции: э. Берк, Дж. Макинтош, У. Годвин. М.: Памятники исторической мьсли, 1996. 301 с.; Борк, эдмунд // энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.