Політологічна енциклопедія Книга V - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Парсонс Талкотт

ПАРСОНС ТАЛКОТТ (13 грудня 1902 - 6 травня 1979 рр.)

Американський соціолог і політолог, лідер напрямку структурного функціоналізму, один із засновників соціальної антропології та теоретичної соціології. Освіту отримав у Амхертскому коледжі, Лондонскій школі економіки, Гейдельбергскому університеті.

У 1926 році захистив дисертацію, присвячену розвитку поняття капіталізм у німецькій соціології (зокрема в працях Вебера та Зомбарта). З 1927 року викладав соціологію та економічну теорію в Гарвардському університеті, де і заснував школу теоретичної соціології (Гарвардська соціологічна школа). У 1949 році обирався президентом Американської соціологічної асоціації.

Його батько служив у Єльскій семінарії і був посвячений у сан конгрегаціоналістської церкви. В день народження Талкотта Едвард Парсонс був викладачем англійської мови і літератури в Колорадському коледжі та віце-президентом цього коледжу. Батька Талкотта Парсонса можна схарактеризувати як ліберала у теологічних, а також у соціально-політичних питаннях. В той самий час без жодного натяку на ортодоксальність, це була родина яка була глибоко занурена у пуританську та кальвіністську традиції. Родина Парсонсів є однією із найдавніших у Американській історії, їх пращури були одними з перших, хто прибув з Англії у першій половині ХVІІ століття.

В Амхертському коледжі Талкотт вивчав біологію та філософію, з початку він тяжів до медицинської кар'єри, на яку його надихав старший брат Чарльз Едвард Парсонс. Окрім власних курсів, де він був одним з перших, він також відвідував заняття з філософії з Волтоном Гамільтоном та Кларенс Ейрс, які відомі завдяки ідеям інституціоналізму в економічній теорії. Будучи студентом Парсонс написав дві роботи, які привернули увагу до його поглядів, і які значно відрізнялися від того, що викладали адепти інституціоналізму: «Теорія людської поведінки в індивідуальному та соціальному аспектах» та «Біхевіористична концепція природи та моралі». Зокрема Парсонс відзначав, що емпірично технічний та моральний прогрес — це два структурно незалежних процеси. Парсонс запропонував як неохідне завдання — побудову загальної аналітичної логіко — дедуктивної теорії людських дій як основи вирішення приватних емпіричних завдань. Людські дії, згідно його концепції — це самоорганізуюча смстема, специфіка якої в тому, на відміну від системи фізичних і біологічних дій, в символічності (мова, цінності) і нормативності (в залежності індивідуальних дій від загальнопринятих цінностей норм). В залежності від цього Парсонс і вибудовував абстрактну формалізавану модель модель системи дій, включаючи культурну, соціальну, особистістну підсистеми, які знаходяться у взаємообміних стосунках. Однією із складових концепції є проблеми адаптації, інтеграції, зняття напруги, В Лондонській школі економіки він працював разом із Ричардом Генрі Тоуні, Броніславом Маліновським. Там же він потоваришував із Евансом-Прітчардом, Меєр Форт, і досить добре зблизився з Артуром та Евелін Бернс. У Гельдерберзькому університеті він отримав наукову ступінь доктора соціології та економіки, в цей час він працював із братом Макса Вебера Альфредом, Карлом Мангеймом, здавав екзамен з філософії Карлу Ясперсу. Найбільший вплив на нього мали роботи Макса Вебера, з якими він не зустрічався до того. Саме тоді Парсонс вирішив зробити переклад праць Вебера на англійську мову.

ДЖЕРЕЛА:

Карасевич А. О. Історія політичної думки. Навчальний посібник. — Умань. — 2013. — 726 с.; Карасевич А. О. Історія політичної думки. Навчальний посібник. — Умань. — 2014. — 860 с.; Політологічний словник. / За ред. М.Ф.Головатого та О.В.Антонця. — К.: МАУП. 2005. — 792 с.; Політичні портрети Новітньої доби. Книга І — Північна Америка. — Навчальний посібник / Укладачі: А.О. Карасевич, К.М. Левківський, Л.Г. Лисенко., В.В.Сокирська, — Умань.: ПП Жовтий О.О., 2012. — 798 с.